Жорж Шарпак народився в невеликому містечку Дубровиця на Рівненщині. Тут прожив разом з батьками 9 років і в силу обставин, які склалися, змушений був переїхати до Франції. Там видатний фізик працював багато в науковій сфері, постійно вчився та вдосконалювався. За невтомний труд був удостоєний медалями, нагородами, грамотами. Найбільшою гордістю стало вручення Нобелівської премії. До кінця життя науковець сподівався відвідати Україну, але так і не зміг це зробити. Він ніколи не забував про рідну землю і був патріотом своєї батьківщини, пише irivnyanyn.com.
Українські корені Георгія Харпака
Георгій Харпак народився 1 серпня 1924 року в єврейській сім’ї. Про місце народження француза українського походження є неоднозначна інформація. За різними джерелами, він народився то в Польщі, то в Сарнах, то в Дубровиці. Справа в тім, що на початку XX століття Дубровиця входила до складу Сарненського повіту. У Англії його знали як Джорджа Чарпака, серед французів він прославився як Жорж Шарпак, а рідні та близькі його називали Гришею Харпаком.
Про Жоржа Шарпака активно заговорили в 1999 році завдяки рівненському історику Гурію Бухоло. В цей час в Парижі досліджували матеріали в музеї Симона Петлюри. Директор закладу Василь Михальчук зауважив, що саме з Рівненщини походить один із Нобелівських лауреатів. Відтоді життя та діяльність Шарпака стали об’єктом вивчення науковців. Результатом проведених робіт стала стаття історика в газеті “Вільне слово” під назвою “Що мають спільного Дубровиця і Париж”. Цю публікацію перечитували українські вчені в галузі ядерної фізики.
Родове коріння Георгія Харпака зацікавило краєзнавця та письменника Євгена Цимбалюка. Мати Хана Шапіро (Анна Шапіро) вийшла у 18-річному віці заміж за Мотла Харпака (Моріс Шарпак). У подружжя народилося два хлопчика. Брат Жоржа Шарпака Андре Шарпак став видатним французьким режисером та актором.
Сім’я не вважалася бідною. Члени родини утримували виробництво газованої води, пива, морозива. Дід Жоржа володів цегельнею, продукція якої користувалася неабияким попитом. Мотл Харпак обіймав посаду бухгалтера у лісовому господарстві.
Маленький Гриша ходив до місцевої школи. За розповідями його однокласників, хлопець проявляв хист до науки і добре вчився. Житель Дубровиці Федір Мосійчук пригадує, як Григорій грав разом з ним у футбол, пас гусей. Друзі бігали та веселилися. Саме він і вирішив організувати пошуки друга дитинства, надсилаючи листи за кордон. Йому допомагали працівники Сарненської та Дубровицької шкіл. Старання не були марними, бо через деякий час дізналися, що їх земляк мешкає у Франції. Нобелівський лауреат обіцяв обов’язково відвідати Україну, проте не дожив до цієї події.
Післявоєнне життя та наукова діяльність Жоржа Шарпака
Вчений найбільше працював в області ядерної фізики та сприяв прогресу в лікуванні від онкологічних хвороб завдяки методам радіобіології. Він автор так званих камер Шарпака – нового типу детекторів елементарних частинок. Зараз “детектор Шарпака” застосовують практично в кожному експерименті, що стосуються фізики високих енергій. Сам винахідник свій пристрій скромно називав “невеличкою штуковиною 10 на 10 сантиметрів”.
Україну разом з батьками покинув у 9-річному віці. Спочатку проживали в Польщі, потім відправились до Палестини, а в 1931 році переїхали до Франції. В роки Другої світової війни 19-річний Жорж Шарпак поповнив лави французького Руху опору. Його діяльність викликала підозри, за що майбутнього лауреата запроторили до нацистського концтабору Дахау у 1944 році. На щастя, наступного року його звільнили. Після війни Шарпак отримує громадянство Франції.
З цього часу Жорж активно навчається та відвідує лекції знаменитого фізика Фредеріка Жоліо-Кюрі. У 1985 році наш земляк стає одним із членів Французької академії наук. За розробку детектора елементарних часток він у 1992 році отримує Нобелівську премію в галузі фізики та всесвітню славу.
