13 Серпня 2022

Цілющі джерела Рівненщини: куди вирушити на оздоровлення

Related

Працювали до 3-ї ночі: якими були ресторани Рівного в XX столітті

Йдуть роки, десятиліття, століття, а ресторани, кав’ярні, паби продовжують...

Курорт “Гута Степанська”: історія відомого санаторію, про який всі забули

На території Рівненської області розташовано декілька санаторіїв, які лікують...

Традиційні страви та кулінарна спадщина Рівненщини

Полюбляєте смачненько поїсти? Подобаються страви різних кухонь світу? Не...

Share

Рівненський край багатий на святі місця – церкви, монастирі, цілющі та унікальні джерела. Життєдайні водойми є візитівкою Рівненщини. Вода в них особлива та володіє силою зцілення від різних хвороб, пише irivnyanyn.com. А природа навколо них надихає та дозволяє позбутися негативних думок. Більше тут. 

Скит святої Анни (Свято-Миколаївський жіночий монастир) 

Джерело знаходиться на півдні Дубенського району біля села Онишківці на межі Рівненщини та Тернопільщини. Його неможливо не знайти, адже на трасі є спеціальні вказівники-таблички. Біля села Онишківці краще триматися біля найбільшого автопотоку, поки не замайорять типові волинські церковні будівлі блакитного кольору. 

Легенди  про джерело 

Існує легенда, що колись пастушки знайшли на цьому місці ікону праведної Анни. Громада прийняла рішення віднести ікону в сільську церкву, проте наступного дня святиня зникла та опинилася на первинному місці, де її спершу знайшли. Друга спроба перенесення ікони, вже з церковними почестями та молитвами, завершилася невдачею. Святиня знову, якимось чином повернулася назад. На тому місці побудували капличку, де згодом з’явилося джерело. Потім стали проявлятися цілющі властивості води. Першочергово, джерельна вода допомогла тим людям, які ніяк не могли народити дитину. Ті, хто після молитви та окунання в цілющому джерелі через деякий час ставали батьками. Додамо, що в християнстві Свята Анна є покровителькою материнства, тому саме в неї жінки, які не можуть завагітніти, вимолюють дітей. 

Цілющу воду розливають у пляшки та продають у роздріб. Придбати її та інші сувеніри можна біля в’їзду до храму. 

Джерело Святого Миколая 

22 травня на Весняного Миколи біля цілющого джерела та “Святої печери”, що в селі Гільча Здолбунівського району, завжди ніде яблуку впасти. 

Легенди про джерело 

Існує легенда, що воно з’явилося у 988 році після хрещення Русі. Люди, які охрестилися у Києві, повертаючись додому, сіли на пагорбі відпочити. Коли вони наблизилися до струмка, щоб попити води, то побачили у ній відображення образу Святого Миколая. З тих пір джерело так і називається. Цією водицею смакували ще воїни Северина Наливайка. Боролися зі спрагою та омивали криваві рани козаки Богдана Хмельницького, котрі їхали з Берестечка. 

Відомі джерела знаходяться біля маленької церкви. Місцеві священики та миряни піклуються та оберігають “Святу печеру” і джерело. Вода бере свій початок із гроту, до якого можна спуститися сходинками. На ажурній металевій решітці люди запалюють свічки “за здоров’я болящих та подорожуючих” та тих, хто наразі перебуває далеко від рідної домівки. Далі вода стікає у невеликий басейн, формою людського ока зі сходами. Води у ньому не багато – по коліна. 

Цілюща вода допомагає від усіх хвороб. Особливо корисна вона тим, хто має проблеми з очима, шлунком або переніс недавно операцію. Вода добре загоює рани, виводить пісок з нирок і сечового міхура, допомагає при облисінні. Місцеві священики розповідають, що найбільше вода зцілювала людей з очними хворобами. Ось чому, басейн, в який люди окунаються, облаштували у формі людського ока. 

Лікарі рекомендують вживати цю воду людям, які перенесли операцію на шлунку. Джерело Святого Миколая освячується чотири рази: на Водохреща, 22 травня, 7 липня та 19 грудня. 

Мінеральні джерела села Більчаки

У селі Більчаки Березнівського району є гідрологічна пам’ятка місцевого значення “Більчаківські джерела”, площею більше 3 га. Через урочище “Щербовець”, яке знаходиться між селами Більчаки та Маринин, в глибокому яму тече невеличкий струмок, який живиться радоновими джерелами. Цю воду можна використовувати для лікування захворювань опорно-рухового апарату. 

“Живоносне Джерело” урочища Федорина

Задовго до створення чоловічого монастиря люди називали цю місцевість святою. Випас корів, організація різних розваг, купа сміття – на перший погляд, не дуже привабливо, правда? 

Проте, ці всі чинники не могли затьмарити справжнє диво – джерело. Існувала легенда, що джерело створила не людина. За переказами, цим краєм, ніби, йшла Божа матір та лишила слід своєї стопи. З нього почала текти вода, проте ніхто з людей цього не знав. 

Цілюще джерело Свято-Успенського Липківського чоловічого монастиря

Біля Гощі знаходиться село Липки. Здавалося, б нічого особливого. Проте, саме там, на схилі одного пагорба розкинулося природне, унікальне джерело. Ніхто з місцевих не може згадати, коли саме воно утворилося, але всі в один голос стверджують, що джерело – святе та Боже. Існує кілька легенд, які мають відношення до джерела, а історія села Липки має дві гіпотези: перша – коли татари знищили оборонців села та спалили церкву, друга – коли церква разом з її вірними воїнами та бусурманами провалилися у підземелля. А на тому місці утворилася водойма, яка пізніше стала джерелом. 

Сотні людей відвідували Липківський скит, щоб набрати цілющої води. У 1939 році Православна церква зазнала чимало випробувань від безбожно влади. Чимало храмів зачинили та знищили. Скит у Липках зачинили до періоду німецької окупації. Лихо прийшло у 1961 році. Тоді храм зруйнували. Ворожа навала знищила те, що сама не творила руками. Вистояла тільки капличка, що знаходилась в цементному підмурівку, а в ній – джерельна криниця. 

Усі наступні роки стежка до води ніяк не могла зарости високою травою. Люди з вірою приймали цей Божий дар та багато з них, отримував зцілення від різних хвороб. Вони таємно облаштовували каплицю, зробили двері, повісили ікони та вишиті рушники, молилися та набирали цілющу воду з джерела. 

У кінці 80-х і на початку 90-х років ХХ ст. часи атеїстичного тиску і пропаганди канули в Лету. Для православної церкви настали кращі часи – відродження і відбудови храмів. На місці колишнього скиту було вирішено побудувати чоловічий монастир.

У 1990 р. місцевий колгосп виділив землю під забудову храму. А люди і надалі зверталися в різні інстанції, щоб одержати дозвіл на будівництво храму. Вже в квітні-травні 1991 р. було зареєстровано релігійну громаду і парафіяльну раду Української Православної Церкви і дозволено розпочати будівництво. Архієпископ Рівненський і Острозький Іриней благословив забудову і закріпив старшим на будівництві колишнього послушника монастиря, архідиякона Михаїла Гнесюка. Як і раніше, храм був поручений опіці Пречистої Богоматері і іменувався Успенським.

27 лютого 1992 р. прибув до храму архієпископ Іриней. Владика освятив Престол і відправив Божественну Літургію. Відтоді цей день вважається офіційним днем відкриття Свято-Успенського Липківського чоловічого монастиря. Престол освячено на честь Преподобного Іова Почаївського.

У 1997 р. збудовано двоповерховий корпус на 14 кімнат для монастирської братії. Цього ж року було заселено перший поверх повністю.

У 1999 р. збудовано ще один житловий будинок на 4 кімнати. В цьому ж році почалось будівництво нового величного храму на честь Живоносного Джерела Божої Матері. Взагалі 1999 р. став пам’ятним. Спочатку владика Варфоломій освятив місце під будівництво нового храму, роботи почалися з джерела, тут побудували нову надбудову, в якій є колодязь і купальня на дві кімнати.

Святе джерело великомучениці Варвари

Джерело вирує біля монастиря у красивому куточку урочища Гурби. Кілька років поспіль з нього б’є Цілюща, чиста водиця, яка за молитвами Святої Великомучениці Варвари несе людям благодать та зцілення від хвороб. 

.