30 Листопада 2022

Одягалися зі смаком та виглядали цілком по-європейськи: про тренди зимової моди рівнян першої половини XX століття

Related

Пристрій для знищення ураганів та рельєфна каска: чим вражає винахідник Віктор Бернацький

Визначний рівнянин, науковець, професор фізики, викладач Малої академії наук...

Колорадська жуколовка із металобрухту: як рівненський винахідник полегшує сільську працю

З давніх-давен український народ був працьовитим народом. Наші земляки...

Вертоліт своїми руками: як рівненський винахідник втілював дитячу мрію

Олександр Войтович все життя цікавився технікою і з дитинства...

Незвичайна ідея: що у Рівному зробили з російським дроном

У жовтні 2022 року у Рівненському обласному центрі національно-патріотичного...

Share

Вишукано одягатися та ловити погляди перехожих мріє кожна жінка на планеті. На старих фотографіях можна побачити, наскільки елегантними були рівнянки та їхні кавалери. Вони полюбляли слідувати модним світовим тенденціям і часто зверталися до тогочасних кравчинь, пише irivnyanyn.com.

У міжвоєнний період в 20-30-их роках XX століття місцевій індустрії моди були доступними всі тенденції цивілізованого світу. Рівненські магазини пропонували покупцям не лише швейну фурнітуру чи швейні машинки, а й широкий асортимент верхнього одягу та взуття. Модниці, яких не влаштовували готові моделі, шили одяг самостійно, або ставали клієнтками ательє, кравецьких майстерень чи записувалися до кравчинь-модисток. Таке задоволення було не з дешевих та потрапити до хорошого спеціаліста не завжди вдавалося.

Модні тенденції міжвоєнної Рівненщини

У міжвоєнний період Рівне було європейським містом, а його жителі відчували, як стрімко розвивався у 30-их роках кінематограф і наскільки змінювався стиль одягу. Більшість модниць активно наслідували голівудських акторів, серед яких: Фред Астер, Марлен Дітріх, Грета Гарбо, Пола Негрі та інші кумири. В список законодавиць моди потрапила Тамара Вишневська, яка народилася в селі Варковичі на Рівненщині та була однією з найкрасивіших та найталановитіших акторок XX століття. Рівненські жінки не лише захоплювалися ідеальною акторською грою, а й намагалися одягатися так, як голівудські кінодіви.

Рівнянки могли похизуватися останніми новинками моди, оскільки мали доступ до європейських товарів. Рівненщина входила до складу Волинського воєводства, на території якого у міжвоєнні часи знаходилося 368 магазинів з імпортними товарами. Місцеві модники та модниці могли по каталогу обрати собі бажаний одяг та замовити його з європейських країн.

Неабиякою популярністю користувалися серед рівнянок капелюшки, які замовляли з Парижу. Кожна жінка намагалася придбати стильний аксесуар, який підкреслював загальний образ у будь-яку пору року. 

Крім того, місцеві панянки обожнювали хутро і з радістю носили шуби, манто, горжетки, прикрашали коміри. Особливо подобалися рівнянкам горжетки, які використовували в якості коміру до верхнього одягу або одягали поверх святкових суконь з декольте. Зазвичай це були шкурки хутрового звіра. Заможні жителі для горжеток використовували хутро куниці, норки, соболя чи песця, а пересічні міщанки – шкурки звичайної, сріблясто-чорної чи платинової лисиці. Популярними були і змінні горжетки, які носили панянки в руках чи на плечі, прогулюючись перед кіносеансом чи театральною виставою.

Хутряна крамниця Вугмейстера – магазин елітних тканин

Документи Рівненського окружного суду з 1924 по 1939 роки зберігаються в Державному архіві Рівненської області. Вони мають інформацію щодо кількості зареєстрованих торгових закладів, які діяли на території Волинського воєводства. Отже, в міжвоєнні часи існувало: магазинів готового одягу – 64, взуття – 88, шкіряних виробів – 138, галантереї – 258, колоніальних товарів (товарів імпортного виробництва) – 368, магазинів та складів мануфактури – 201.

Магазинів тканин, так званих мануфактур, у Рівному було 13, хутряних крамниць – 6, взуттєвих магазинів – 18, торгових точок з косметикою та парфумами – 44, магазинів із продажу швейного обладнання – 2, кравців зареєстровано 10 осіб.

На початку 30-их років XX століття у Рівному діяло 6 хутряних крамниць. Власники торгових точок намагалися зосередити свій бізнес в центральній частині міста. Заміжні пані особливо полюбили елітну хутряну крамницю Вугмейстера. Колись вона розташовувалася на головній вулиці Третього Мая (теперішня Соборна) орієнтовно в районі Театральної площі.

Це магазин, де можна було підібрати тканину для пошиття верхнього зимового одягу. Зазвичай купували високоякісне хутро та вовну для зимових пальт. Рівнянки віддавали перевагу темно-синьому, коричневому, зеленому чи чорному кольорам. 

Муфта – стильний та практичний аксесуар місцевих пані

Переглядаючи світлини з минулого, часто помічаємо, як взимку рівнянки гріють руки в хутряних муфтах. Це цікавий елемент одягу, який полюбляли носити в холодну пору року. Почали використовувати хутряні муфти венеційські заможні дами у XVI столітті. Цим аксесуаром жінки демонстрували високе становище в суспільстві. Багаті пані носили муфти, пошиті з хутра горностаю, соболя, куниці. Основне призначення муфти – не дати рукам замерзнути в зимовий період. Нерідко всередину вшивалися кишеньки, які використовували як гаманці чи місце схову жіночих дрібничок.

У міжвоєнний період у європейських країнах вже рідко носили хутряні муфти. Проте в Рівному вони ще були доволі затребуваними. Таку популярність можна пояснити лютими морозами, які дошкуляли рівнянам. Невеликі муфточки носили і рівненські діти в якості аксесуару до зимових шубок чи пальт.

Якому взуттю надавали перевагу

Незважаючи на низькі температури та сніжні зими, мешканців Рівного у валянках та чобітках важко було знайти на вулицях міста. Старі світлини нам розповідають, що рівненські модниці слідували європейській моді тих часів і полюбляли туфлі з пасочком чи лодочки. Носіння теплого взуття не вважалося модною тенденцією.

Зимові черевики існували і називалися “румунками”. Це коротке утеплене або оторочене хутром взуття. Старожили розповідають, що так виглядав румунський фасон шнурованих або на застібках черевиків. Таке взуття не було дешевим задоволенням. Що черевики, що туфлі мали підбори, чим підкреслювали вишуканість стилю рівнянок, робило жінок стрункими та впевненими в собі дамами.

Що одягали рівненські селяни на зимові свята багато років тому

Рівнянки одягалися зі смаком та намагалися виглядати вишукано в будь-яку пору року. В залежності від дня тижня чи події, на яку відправлялися модниці, змінювався зовнійшній вигляд жінки. В гардеробі речі не були одноманітними, а дами хизувалися одна поперед одної та ловили погляди стильних чоловіків.

Чоловічий зимовий одяг був більш консервативним та не таким різноплановим. Чоловіки носили також добротні пальта з хутряними комірами, а голову покривали капелюхами чи кашкетами.

Жінки на зимові свята мали особливе вбрання, за яким можна було визначити суспільний статус людини. Зрозуміло, чим пишніший одяг та більше прикрас – тим заможніша рівнянка.

Для прикладу візьмемо степанський костюм з Сарненського району. У міжвоєнний період Степань було містечком, а одяг відповідно називали містечковим. Поверх всього вбрання одягали святкову свиту та пацьорки – такі традиційні прикраси. Волосся покривали шерстяними хустками.

До зимового свята готувалися завчасно та турбувалися про те, щоб кожного року оновлювати хоча б одну річ в гардеробі. Якщо такої можливості не було, то святкові речі мали виглядати ідеально. Рівненські жінки мали декілька сорочок, в той час як чоловіки таким асортиментом похизуватися не могли. Однієї чи дві сорочки представникам сильної статі було цілком достатньо. 

Якщо жінки доповнювали свій образ “румунками” чи чоботами-чорнобривцями, то чоловіки мали в своєму розпорядженні зазвичай лише чорні чоботи. 

Зимовий верхній одяг зберігався у коморах, а керсетки та спідниці висіли під стелею на жердинах.

Все має властивість змінюватися, в тому числі і мода, і смаки, і погляди. Одне за одним змінюються покоління, привносячи у кожен період історії щось своє. Проте є речі, які залишаються незмінними, незалежно від століття, – бажання гарно та стильно виглядати та демонструвати свою красу навколишньому світу.

.,.,.,.