29 Березня 2023

Традиційні страви та кулінарна спадщина Рівненщини

Related

Терміновий викуп авто в Києві

Якщо вам потрібен терміновий викуп автомобіля в Києві, вам...

Як вибрати найкращу модель телевізора Samsung

Одна з найпопулярніших компаній-виробників якісної та надійної техніки –...

Способи використання альтернативних джерел електроенергії для дому

Якщо ви заощадливі, то, ймовірно, шукаєте способи зекономити пару...

Історія Рівненської дитячої лікарні – одного з найстаріших медзакладів міста

Рівненська міська дитяча лікарня є одним із найстаріших медичних...

Share

Полюбляєте смачненько поїсти? Подобаються страви різних кухонь світу? Не потрібно далеко їхати чи шукати спеціальний ресторан. Кожна область України має свою традиційну та особливу страву, пише сайт irivnyanyn.com. Рівненський край відомий своєю багаторічною історією, тому кулінарні шедеври цієї області дуже різноманітні. Більше тут. 

На Рівненщині традиційними стравами є картопляники і мацик. Мацик – це в’ялене м’ясо в кендюсі (вичинений свинячий шлунок). Західну Україну називають краєм домашніх ковбас, тому тут їх вміють готувати. 

Не менш популярними на Рівненщині є і картопляники (або зрази). У тісто з картопляного пюре кладуть різні начинки – гриби, м’ясо, яйце з цибулею. А потім зрази обсмажують на сковороді.

(Картопляники або зрази) 

Традиційною стравою на Поліссі вважаються вертуни – це вироби з тіста, які смажать в олії. На Рівненщині також полюбляють смакувати страви з риби. Улюбленими є карась, запечений у сметані, щука тушкована з хріном, короп у сметані, судак запечений з грибами, рибні крученики тощо. 

Також популярними є різноманітні та запашні каші: пшоняна, гарбузова, гречана. У селах Рівненщини господині готують Лемішку. Її варять на гречаному борошні та їдять з парним молоком. З цього ж борошна печуть гречаники, хліб та оладки. 

Не минає жодного свята та і в повсякденному житті традиційної родини завжди на столі присутні вареники, галушки, шулики, коржики, коржі. 

Кулінарна спадщина Рівненщини: бортництво та печена риба на соломі

Полісся – відоме своїми столітніми та таємничими дубами, віковими лісами, болотами та озерами. Найкращими видами відпочинку у цій місцевості є збирання ягід, грибів, лікарських або ж зайнятися риболовлею. 

Обов’язково варто покуштувати традиційні поліські коропи, карасі та в’юни, запечені у печі на соломі. Цей спосіб приготування риби знає кожна господиня на Поліссі та передає цікавий рецепт у спадок своїм дітям. Спершу рибу чищать, заправляють сіллю. Далі її кладуть на солому та печуть у печі при низькій температурі. Крім соломи, цей рецепт є особливим й тому, що риба готується не так, як ми зникли, 40-50 хвилин, а весь день. 

(Риба запечена у печі на соломі)

Жінки використовували останнє тепло в печі і риба там, немов мліла. А солома віддавала свій неймовірний, духмяний аромат та не давала рибі пригоріти. На перший погляд рецепт дуже простий, поклав рыбу та й забув про неї на цілий день. Але, її смак просто вражає. До риби зазвичай подавали пиво або квас. Сучасні крафтові виробники давно вже взяли собі на замітку цей давній рецепт. Тому, коли будете ласувати її у ресторанах, кафе, то пам’ятайте, що це почерк нашого регіонального польського рецепту. 

Поліський край також відомий багатовіковим, традиційним бортництвом. Це народний промисел, лісова форма пасічництва. Щоб здобути мед, бортники спершу вирощували бджіл у природних або штучних дуплах дерев. Через деякий час – у штучних, спеціально створених колодних вуликах, які вішали на лісові дерева або ті, що були у садибах. 

(Як бортники збирають дикий мед) 

Смак меду був особливим через те, що його збирали дикі лісові бджоли. Зазвичай, бортництво було чоловічою справою. Воно передавалося у спадок від батька до сина і т. д. Так створювалася династія бджолярів. На сьогодні, на Поліссі працюють майже сто спадкових бортників. 

Бортництво – це стародавнє ремесло, яке внесено у перелік нематеріальні культурної спадщини України. Мед завжди був званим гостем на столі кожної господині. Його додавали до каші, млинців, часто був замінником цукру при приготуванні солодощів. Саме тому бортницький мед був невід’ємним смаколиком у поліських родинах. 

Мацик – кулінарна візитівка Рівненщини

Якщо запитати місцевих і не тільки, з якою стравою асоціюється Рівненщина, то відповідь буде очевидна – мацик. З давніх давен його робили на півночі області. Зазвичай, мацик готують взимку, перед різдвяними святами. Напихають міхур м’ясом, підвішують на 6-8 місяців на горищі. При правильному температурному режимі та “гулянню” вітру під дахом, м’ясний делікатес ферментується та якісно висихає. Мацик прекрасно поєднується з борщем, канапками, долають до каші та смакує, як закуска до пива чи квасу. 

Пропонуємо для справжніх гурманів приготувати мацик, який споконвіків готували на Рівненщині. Та спершу розберемося, чому ж м’ясний делікатес отримав саме цю назву. Впродовж часу, коли міхур з м’ясом висів на горищі, жінки періодично мацали його (від поліського діалектичного “мацати” – натискати пальцями рук), тим самим, перевіряючи його на готовність. Від цього і пішла назва “мацик”. Як ми зазначали раніше, його починали готувати перед Різдвом. А споживали не раніше початку косовиці (сінокіс).

(Мацик – кулінарна перлина Рівненщини) 

Рецепт мацика

Інгредієнти:

  • 5 кг свинини (частина лопатки, стегна);
  • 1 сечовий міхур свинячий або 1 шлунок;
  • 200 грам солі;
  • 50 грам чорного перцю;
  • 20 грам сушеного лаврового листя
  • 1 ч. л. лимонної кислоти;
  • 1,5 літрів води

Спосіб приготування

Сечовий міхур потрібно ретельно промити холодною водою, вивернути навиворіт та легко вичистити ножем. Очищений міхур залишити на 5-7 годині у розчині холодної води та лимонної кислоти. Після цього знову промити водою. М’ясо варто нарізати невеликими шматочками, покласти у велику миску та додати сіль, мелений чорний перець та шматки лаврового листя. Все добре вимішати руками та міцно, аж до зав’язку, начинити міхур, щоб всередину не зайшло повітря. Отвір в міхурі щільно зашити або міцно зав’язати ниткою. Мацик майже готовий. Потрібно лише підвісити його в добре провітрюване приміщення, найкраще – на горищі. Та зачекати 6-8 місяців. Довгий період висихання мацику вартує того. Його смак просто неймовірний. Рецепт отримано у селі Сварицевичі Дубровицького району Рівненської області, звідти де і виникла традиція приготування мацику.

Мандруйте Рівненщиною, цікавтесь її історією, відкривайте нові смаки та традиції. Нехай подорожі будуть колоритними, автентичними та смачними.

.,.,.,.