Діагностують, рятують та борються за життя. Усе це про них – про людей, до яких звертаємося у разі «неполадок» в організмі та яким довіряємо найцінніше – власне здоров’я.
Аби залишатися в строю, лікарі хоч-не-хоч, та все ж повинні крокувати в ногу з часом, бо на одному досвіді не завжди далеко заїдеш. Це, як ніхто інший, розуміють саме медики. Тож не дивно, що в їхньому житті чинне місце займають різні тренінги, курси та семінари.
Зокрема у Рівному хорошою традицією є обмін досвідом між місцевими лікарями та гостями з-за кордону, пише сайт irivnyanyn.com.
Про таку практику іноземних медиків у нашому місті – у матеріалі далі.
Про приїзд у Рівне лікарів із Тайваню
Одним з прикладів подібних історій став приїзд до Рівного лікарів із Тайваню. Так, ми не помилилися – до нашого міста приїжджали медики із зовсім іншого куточка світу.
Ні відстань, ні бойові дії на території України не зупинили іноземців. Цікаво, чому?
Напевно, причиною є їхня благородна мета. Адже прибули тайванці до Рівного, аби допомогти рятувати життя українських Героїв сучасності. А також поділитися з місцевими фахівцями власним досвідом лікування.
Пощастило медикам із Рівненської центральної міської лікарні – саме там свого часу і працювали спеціалісти з Тайваню.
У складі їхньої делегації прибули хірурги – судинні, кардіо- та колоректальні. Вони разом із місцевими лікарями проводили операції військовослужбовцям, а також працювали з вимушено переміщеними особами, які потребували консультації чи допомоги з боку медиків.
Чому вирішили подати свою руку допомоги українцям у такий складний для нас час – здогадатися не складно. Безперечно, посприяв цьому і людський фактор. Але і політична складова.
Тайвань, як і Україна, відчуває на собі загарбницький тиск з боку сусідньої держави. Тільки у їхньому випадку йдеться про Китай, у нашому ж – про росію. Але суті справи це не змінює – біда в обидвох випадках залишається бідою. Тож, зокрема і через це, приїхали допомогти українцям боротися на медичному фронті.
А ось, від’їжджаючи до себе на Батьківщину, тайванські лікарі пообіцяли ще одне – забрати наших важкопоранених військовослужбовців у Тайбейський ветеранський госпіталь на реабілітацію. А також запевнили: тепер чекатимуть в гості рівненських медиків. Тож, ймовірно, на цій історії крапку ставити поки що зарано.
Про приїзд у Рівне лікарів із США
Не Тайванем одним. Також рівненські лікарі можуть похвастатися тим, що вони проходили навчання у медиків із США. Та ще й не яких-небудь, а у тих, що мають досвід роботи в країнах Сирії та Лівану.
Ідеться про волонтерів із “MedGlobal”. Іноземні лікарі та медсестри приїздили до Рівного вже двічі. Обидві поїздки припали на час повномасштабного вторгнення. Тож і мета була відповідною: вони проводили практичні заняття з надання меддопомоги критичним пацієнтам.
Кого вчили? Дев’яносто лікарів рівненської екстренки та обласної лікарні. Чому вчили? Правильно робити штучне дихання, непрямий масаж серця та як використовувати дефібрилятор.
Останній раз гостювали американські медики в Рівному всього-на-всього тиждень. Але навіть сім днів їм вистачило для того, аби здружитися зі своїми “учнями”.
Але вчилися не тільки наші лікарі. Іноземці теж спробували себе в ролі “школярів”.
Так працівники рівненської екстренки зуміли навчити американця Девіда Еліота вітатися українською (дивина, бо декому з наших громадян і століття буде замало для аналогічного, так би мовити, подвигу), а також привити любов до Рівного. Бо гостям із США умудрялися й екскурсії містом проводити. Але, звичайно ж, тільки у позанавчальний час.
Від’їжджаючи до себе на Батьківщину, на згадку про цей період американці отримали символічні подарунки – вишиванки.
Та підписані рівненськими медиками прапори.
Тож відтепер українських стягів, які майорітимуть у США, стане більше.
Про поїздку лікарки з Рівного у Францію
Але приїздять не тільки до нас. Їдемо до них набиратися досвіду і ми.
Ось, наприклад, лікарка Рівненської обласної клінічної лікарні імені Юрія Семенюка стажувалася у Франції.
Пані Софія Вовк за своїм фахом є акушером-гінекологом. Відповідно за цією спеціальністю і проходила спеціальне навчання за кордоном.
Позитивною стороною подібних поїздок є те, що вони не обмежуються однією лише теорією. Як розповідала лікарка з Рівного, під час стажування у французькому медзакладі вона мала змогу і бути свідком оперативних втручань, і асистувати лікарям, і брати участь в фахових обговореннях клінічних випадків зі спеціалістами своєї справи.
Фактично всі вищеназвані речі і є тим, за чим їдуть наші лікарі до колег за кордон, та тим, через що чекають іноземних друзів в українських лікарнях.
І подібні відрядження, якщо можна це так назвати, дійсно працюють. Доказ того – ряд унікальних операцій, які почали проводити безпосередньо в Рівному. Пригадайте, як часто шпальти місцевих ЗМІ майорять заголовками типу “Уперше в області: у Рівному провели унікальну операцію”.
А успішними вони стають і завдяки тому, зокрема, що наші лікарі не соромляться перебирати досвід іноземних колег. Хіба ж це не показник? А точніше не позитивний показник подібних практик-обмінів із іноземними фахівцями?
Думаємо, тут відповідь очевидна.