3 Липня 2022

Драмтеатр Рівного: від початку й до сьогодні

Related

Діалектизми і архаїзми: особливості мови на Рівненщині

Іноді, ми не помічаємо, як вживаємо в своїй повсякденній...

Фармація минулих століть: історія аптечної справи у Рівному

Здавна аптечна справа викликала шану і повагу серед людей....

Творче Рівне: як гумор та сатира допомагає у війні проти росії

Постійний моніторинг негативних новин може призвести до погіршення здоров'я,...

День Конституції в Рівному: що обурило місцевих жителів

28 червня наша країна відзначає щорічно День Конституції. У...

Share

Рівненський драматичний театр – це місце, де зупиняється час. Потрапивши всередину одразу забуваєш про усі тривоги та проблеми й насолоджуєшся вишуканою архітектурою та виставою. Irivnyanyn поділиться історією цієї надзвичайної будівлі від початку й до теперішнього часу.

Відродження

У 1908 році, місцеві жителі обожнювали театр єврея Зафрана. За декілька десятків років будівля стала кінотеатром, а під час Другої світової війни її розбомбили німецькі загарбники.

Вже після 1945 року, актори театру не полишили мрію обладнати місце для вистав й тимчасово обрали приміщення колишньої нацистської їдальні. Директор театру повернув крісла для глядачів та костюми для акторів й невдовзі відбулася прем’єра вистави “Ой, не ходи, Грицю…”.

Сучасне приміщення, яке знаходиться й до сьогодні на Театральній площі Рівного, відчинило свої двері усім лише у 1961 році. У ті роки, драматичний театр для місцевих став трохи більшим, ніж осередком культури. Відвідати виставу у вихідний день було гарною традицією. Жінки, діти та чоловіки вдягалися ошатно, робили гарні зачіски й насолоджувалися приємною виставою.

Здавалося, вже ніщо не завадить відродженню культури у місті. Зала театру мала свій, неперевершений стиль: червоні оксамитові крісла, величезна кришталева люстра, малюнки та позолота. 

Проте, все кардинально змінилося у березні 1978 року. Зранку, після вистави, загорілися штори на сцені, а вахтер, замість того, щоб викликати пожежну службу, повідомив очільника театру й разом з ним намагався погасити вогонь. Майже через годину пожежна станція отримала повідомлення про лихо. Практично все згоріло, а через те, що металеві конструкції розплавилися, частина будівлі (перекриття, стеля, дах) впала до низу. Удар був такої сили, що деякі очевидці вважали, що стався вибух.

Від театру, який не простояв і двадцяти років, залишилися лише стіни та частина приміщень.

Спільними зусиллями, жителі Рівного, актори, працівники театру, заводів та студенти відбудували приміщення й знову відчинили двері для відвідувачів у 1983 році.

5

Часи Незалежності

Від початку проголошення України незалежною державою, Рівненський драмтеатр став зароджувати саме українську культуру: повністю оновили репертуар. Зокрема, показали виставу “Марія” (роман, автор Улас Самчук) – “Сльози Божої Матері” (народна трагедія).

На початку 20 століття, актори театру під керівництвом нового очільника Володимира Петріва змогли втілити свою мрію – на великій сцені показали історичну драму “Гальшка Острозька”. Її режисером був Мирослав Гринишин.

Рівненський театр отримав безліч нагород. Зокрема, у 2005 році була постановка містерії “Берестечко”. За цю виставу театр нагородили Народною Шевченківською премією з врученням “Залізного Мамая”.

У тому ж 2005 році приміщення отримало статус академічного театру.

Через рік, Рівненський обласний академічний театр отримав нагороду Міжнародного академічного рейтингу популярності “Золота фортуна”.

Актори театру беруть участь у різноманітних фестивалях й до сьогодні отримують нагороди й всеукраїнське визнання.

222