“Крапка – дуже поширена та гнучка форма, яка є образом початку чогось хорошого та закінчення чогось поганого. Вона є своєрідним переходом, після якого завжди можна поставити три крапки”.
Так про крапку розповідає відома рівненська майстриня Олена Сєргєєва, яка вже понад тридцять років працює в техніці пуантилізму та створила у цій техніці понад п’ятсот картин, пише сайт irivnyanyn.com.
Що таке пуантилізм
Слово “пуантилізм”, яке з французької перекладається як “пунктир”, означає напрям у західноєвропейському живописі, який має характерну техніку, при якій фарби на картинне полотно накладаються мазками у вигляді крапок або ж вузьких смужок. Цей напрям належить до постімпресіонізму.
Яскравими представниками пунтилізму були такі відомі художники як Поль Сіньяк, Жорж Сера, Тео ван Рейссельберге, Анрі Кросс. Найбільшого розквіту цей стиль мав між 1889 та 1910 роками.
В Україні було небагато художників, які використовували таку техніку написання картин. Зокрема до них можна віднести українського художника Бориса Михайловича Вінтенка.
За кулісами театру
Рівненська художниця Олена Сєргєєва народилася у творчій родині. Її мама – Алла Жуковська – була актрисою Рівненського обласного музично-драматичного театру. Як згадує Олена Сєргєєва, мама була неперевершеною оповідачкою та дуже люблячою й уважною.
Дитинство дівчини минуло за кулісами театру, де актриси, поки мама працювала на сцені, ставали її няньками.
За словами художниці, саме від мами у неї любов до всього прекрасного.
Після закінчення театрального факультету Рівненського державного гуманітарного університету майбутня художниця працювала у Рівненському обласному музично-драматичному театрі. Також пробувала свої сили у журналістиці.
Майстриня найбільше любить мандрувати, фотографувати, а також у горах під самим небом зустрічати схід сонця.
Чому саме крапка
Олена Сєргєєва створює свої роботи у техніці пуантилізму вже понад тридцять років, проте лише у 2012 році презентувала свої творіння на персональній виставці “Три краплини весни”. З того часу роботи художниці стали впізнаваними. До першої виставки Олена Сєргєєва кілька разів презентувала свої творчі роботи на фольклорно-етнографічному святі “Музейні гостини”, яке щороку проводиться у Рівному.
Далі було кілька виставок художниці. Причому кожна виставка, крім того, що відрізнялася від попередньої за тематикою, обов’язково мала свою родзинку: листочки з побажаннями кожному відвідувачу, розіграш подарунків тощо.
За словами майстрині, їй важко пояснити, чому саме почала малювати картини в техніці пуантилізму, тому придумала версію, що крапка обрала її сама.
Оскільки назва техніки складна як для розуміння, так і для вимови, то Олена Сєргєєва називає її крапкуванням.
Як зазначає художниця, техніка пуантилізму дає усвідомлення, що, як і в житті, важливою є кожна дрібничка. Тому і кожна крапка у картинах Олени Сєргєєвої особлива, а, можливо, і головна, адже без неї не було б загальної історії.
“Крапку можна назвати також гнучкою, її легко на малюнку виправляти. А часом крапка сама вирішує куди їй краще піти”, – ділиться майстриня.
Як зазначає рівненська крапкарка, вона не має художньої освіти, навіть художню школу в дитинстві не закінчувала.
За словами Олени Сєргєєвої, писати в техніці пуантилізму можна як в одному кольорі, при цьому зазвичай використовується чорний, так і застосовувати різноманіття фарб.
Якщо розглядати таку картину з певної відстані, то з’являється загальне кольорове враження, цілісність та повнота. Коли ж розглядати таку роботу зблизька, то здається, що картина – це мільйон крапочок. Складається враження, що крапки схожі на пікселі.
У Олени Сєргєєвої всі роботи виконані чорним лайнером. За словами художниці, вона завжди любила графіку, яка для неї є змістовною, такою, яка концентрує думку.
Як зізнається майстриня, багато хто навіть у чорному бачить гаму кольорів, а це означає, що емоції передано настільки, що людина не помічає графіку.
Щоб написати картину у техніці пуантилізму потрібно від трьох вечорів до місяця. Все залежить від змісту картини. Якщо картина має бути замальована повністю, то на це потрібно багато часу.
“Найменший доторк до душі”
За тридцять років крапкарства Олена Сєргєєва назбирала чималий творчий доробок, який складає понад п’ятсот творчих робіт.
У 2023 році художниця видала свою першу книгу “Найменший доторк до душі”, куди увійшли ілюстрації сорока її картин про Україну. Це картини, які надихають, вселяють надію на краще, закликають любити рідну землю, дають силу і віру.
Долучається Олена Сєргєєва також до спільних проєктів. Так, у квітні 2024 року відбулась презентація інклюзивної співаної книги “Пошепки”, до якої увійшли де’вять різних за звучанням і тематикою творів, до кожного з яких Олена Сєргєєва зробила ілюстрацію у своєму неперевершеному стилі.
Ще художниця ілюструвала книги «На відстані руки» Василя Ляшука, «Ехlibris квітня» Світлани Луцкової, «Сім кРоків» і «Азимут» Наталії Демедюк тощо.
Про старовинні будинки Рівного
“Старовинні будинки вулиці Соборної” – один з проєктів Олени Сєргєєвої, який висвітлює історію міста, проблеми зі збереження старовини Рівного, а також популяризує цікаву техніку пуантилізму.
Як зазначає художниця, ідея проєкту з’явилася на тлі спогадів про будівлі, що були на вулицях Рівного в її дитинстві та юності. Оскільки місто швидко забудовується часто безглуздими, які ніяк не вписуються у стиль вулиць, будівлями, зникає автентичність та особливість нашого міста. Таким проєктом Олена Сєргєєва намагається привернути увагу небайдужих містян до власної історії.
Реалізувати проєкт виявилося не так просто, адже фотографії, які збереглися в архівах, музеях, у краєзнавців зазвичай зображують окремі будівлі. Відповідно їх складно об’єднати в одну картинку, щоб зобразити цілісну вулицю.
Першою роботою майстрині у цьому циклі була картина “Маленькі серед великих”, яку художниці вдалося створити завдяки комп’ютерній візуалізації вулиці Соборної, яку виконали у Державному архіві Рівненської області.
Друга робота Олени Сєргєєвої, на якій зображено колишній Костел святого Антонія (нинішнє приміщення Рівненської обласної філармонії) та готель “Бристоль, який до наших часів не зберігся, має назву “Мандрівка Рівним в часі”. Художниця писала цю картину з раритетної світлини, яка через свою древність мала погану якість, тому майстрині не вдалося передати тонку деталізацію елементів будинку.
Наступним будинком проєкту “Старовинні будинки вулиці Соборної” має стати будинок “букініст”. Загалом до циклу має увійти вісім картин.
Побічні ефекти
За словами Олени Сєргєєвої, сам процес написання картини нескладний. Головне, на що варто звернути увагу, то це на фотографічність відтворення. Важливо бачити картину цілісно, розуміючи куди падає світло, а куди – тінь. Тоді там, де світліше, – крапки ставляться не щільно, а перехід чи затемнення на картині потребують щільного проставлення крапок.
Як зазначає рівненська крапкарка, під час написання картини, а це можна назвати медитативною роботою, рука часом виводить зовсім інші образи, відмінні від тих, що були задумані спочатку. Так, крапка живе сама по собі, пропонуючи багато варіантів однієї ідеї.
Картини майстрині можна побачити на виставках, що періодично відбуваються у місті. Охочі також можуть відвідати студію малюнку “Три крапки…”, де Олена Сєргєєва поділиться секретами крапкарства.