Здавна аптечна справа викликала шану і повагу серед людей. В аптеку йшли за ліками, косметичними засобами, відварами та настоянками з різноманітних трав. А працю аптекарів минулих століть високо шанували, бо вони не лише продавали ліки, а й власноруч виготовляли їх, могли надавати медичну допомогу, виписували рецепти та навіть ходили на виклики. Як і кожне місто, Рівне має свою історію виникнення аптечної справи, пише irivnyanyn.com.
Що відомо про розвиток аптечної справи у Рівному в давнину?
В давні часи, коли аптек ще не існувало люди приходили до знахарів, які вміли лікувати травами. Ті виготовляли мазі, настоянки, примочки. Звертались також за ліками і до лікарів, більшість з яких вміла виготовляти мазі для загоєння ран, опіків, настоянки з цілющих рослин, які допомагали від різних недуг.
Кожне нове століття приносило нові виклики медицині у вигляді інфекційних захворювань, мору та інших хвороб. Медицина не стояла на місті, а паралельно з нею розвивалась і фармація. З часом постало питання про відкриття публічних аптек загального користування. Відомо, що перший аптечний заклад на Рівненщині з’явився близько 450 років тому. В місті Острог при дворі князів Острозьких в 70-х роках 16 століття була відкрита перша аптека.
Коли з’явилась перша аптека в місті Рівне досі невідомо. Однак існують документальні свідчення про декілька найстаріших аптек міста. Відомо, що на початку 60-х років 19 століття в місті існувала вільна (приватна) аптека. Відомості про заклад збереглися в матеріалах Державного архіву Рівненської області. У 1836 році російський імператор Микола I затверджує «Статус аптекарський». Згідно документу, разом з казенними аптеками дозволялось відкривати і приватні або, як їх іще називали вільні аптеки. Для того, щоб відкрити приватний аптечний заклад потрібно було отримати дозвіл Медичного департаменту Міністерства внутрішніх справ. Саме воно опікувалось аптекарською справою на території українських земель в часи входження їх до складу Російської імперії. Приватні аптеки дозволялось відкривати людям, які мали фармацевтичне звання аптекаря або провізора.
Після входження частини українських територій в склад Польщі процедура відкриття аптечної справи ускладнилась. Тодішній фармацевт, який хотів відкрити свою аптеку, повинен був надати цілий пакет документів: метрику, свідоцтво гмінної належності, тобто документ на кшталт прописки, диплом магістра фармації та свідоцтво про стаж роботи в аптеці. До всіх перерахованих документів потрібно було додати ще один цікавий документ – свідоцтво моральності. Цей папірець засвідчував, що аптекар упродовж усього часу проживання в тутешній гміні не мав жодної поганої відозви про себе з точки зору моралі.
Лише після надання всіх вищезгаданих документів Аптечна палата давала дозвіл на відкриття аптеки.
Власниками аптек у Рівному були переважно євреї. В 30-х роках 20 століття в місті налічувалось шість аптек. Документи зберегли імена їх власників: В. Маза (центральна аптека), Я. Карша, С. Грандський, Х. Сандберг, Й. Маргуліса, А. Блоха. Власником однієї з найстаріших аптек міста, про яку згадується в документах в 1927 році, був єврей Юзеф. Аптекар старанно дбав про зовнішній вигляд свого закладу. В аптечному залі були різьблені дерев’яні меблі, на полицях стояли колби, мензурки та інше аптечне приладдя. Юзеф та його помічники користувались дерев’яним касовим апаратом початку 20 століття, на ньому можна було опублікувати кількість відвідувачів за день, тиждень, виручку і навіть видачу ліків в кредит.
Окрім аптек, в ті часи у Рівному працювали і аптечні склади. Їх було більше ніж самих аптек. Адже вимоги до відкриття аптечного складу були менш жорсткими, ніж для аптек. Ліки тут коштували дешевше та й придбати їх можна було без рецепту лікаря. От тільки власника аптечного складу за таке чекав штраф.
В 30-ті роки в Рівному працювало близько 20 аптечних складів. Їх власниками були переважно євреї. Єдиним українцем, який відкрив аптечний склад на той час, був Полікарп Бульба.
Вміли виготовляти ліки і лікувати: якими були аптекарі минулих століть?
В давнину працю аптекаря неймовірно шанували. До них йшли не лише за ліками, а й за косметичними засобами, перев’язувальними матеріалами, мінеральними водами. Аптекарі вміли власноруч виготовляти вітамінізовані порошки, мазі та креми. Деякі також виготовляли і продавали ветеринарні препарати.
Вміли фармацевти і надавати медичну допомогу, давали загальні медичні поради, могли виконати просте хірургічне втручання, а дехто навіть вмів приймати пологи. Окрім аптечної справи фармацевти минулих століть добре знали біологію, медицину, хімію та анатомію людини.
Цікаво, що в минулі століття аптекарі не нехтували можливістю зробити рекламу своїй аптеці. Наприклад, в 20-30-ті роки 20 століття в місцевих газетах частенько з’являлись реклами аптек й аптечних складів міста Рівне. Лікарі ж, в свою чергу, закликали не зловживати такими методами, адже натрапивши на рекламне оголошення в газеті, люди часто вдавалися до самолікування.
Власники аптек йшли назустріч людям, у яких було недостатньо коштів для придбання тих чи інших ліків. В такому випадку, аптекарі продавали ліки в кредит.
В аптечну справу йшли порядні люди з чималим багажем наукових знань. Недарма ж, за польських часів від власників аптек вимагалось свідоцтво моральності – документ, який засвідчував, що ні в чому аморальному мешканець міста не запідозрений і є гідним громадянином.
Рівняни шанували аптекарів міста за їх професіоналізм, порядність, ерудованість та освіченість. З аптек містяни повертались з ліками, цілющими настоянками, косметичними кремами, з корисними порадами, відповідями на хвилюючі питання та з підбадьорливим слівцем від аптекаря.
