Знахарі. Ті, хто лікують людей за допомогою нетрадиційних способів. Їм не потрібні ні сучасні апарати, ні спеціальні пігулки, ні особливі медикаменти. Знатися на травах – ось чого достатньо, аби надати допомогу, рівноцінну лікарській.
Скептики скажуть (і казали, повірте, не раз): “Шарлатани!”. Але приклади з реального життя хоч-не-хоч, та все ж переконують у зворотньому. Такою, зокрема, є й історія знахаря з Рівненщини Ігоря Валецького, пише сайт irivnyanyn.com.
Про його життєвий шлях та реальні випадки зцілення смертельно хворих людей – у матеріалі далі.
Родина Валецьких – династія знахарів із Рівненщини
Пан Ігор не перший знахар у своєму роді. Йому такі вміння передалися від тата, а тату – від бабусі. Тож родину Валецьких можна сміливо назвати династією знахарів із Рівненщини, які щонайменше у трьох поколіннях були народними лікарями.
Проживала сім’я на півдні нашої області – у селі Підзамче колишнього Радивилівського району. Їхня історія знахарства, як уже йшлося вище, розпочалася із бабусі Ігоря – Євдокії.
Ще з дитинства вона брала із собою внука, аби той поруч із нею навчався фітотерапії. Робила бабця це не нав’язливо. Як згодом пригадував сам Ігор, просто розповідала, від якої із недуг допомагає та чи інша рослинка. А дитяча пам’ять чи то мимоволі, чи то ні всю цю інформацію зберігала.
Потім ж приучував до того діла пана Ігоря і тато – Євген Миколайович. Але теж не з примусу. Він всього-на-всього допомагав у цій справі своєму батькові, який під час Другої світової війни втратив по лікті обидві руки. Тож наймолодший син завжди мусив бути поруч з татом, аби в будь-яку хвилини зробити те, що необхідно.
І поруч він був, за усім спостерігав і, хотів того чи ні, вчився лікувати сам.
Що підштовхнуло Ігоря Валецького займатися народною медициною?
Але насправді спадкова схильність до знахарства не стала для Ігоря Валецького тим вирішальними фактором, через який він і залишився у народній медицині.
Так, він неодноразово на власні очі бачив і на своєму ж прикладі переконувався: це працює, фітотерапія допомагає. Зокрема, уже в дорослому віці чоловік пригадував, як у дитинстві саме завдяки дарунку природи зумів позбутися комплексу.
Коли був підлітком, Ігор не міг похвалитися високим зростом. Зрозуміло, що тоді хлопцю це не подобалося від слова зовсім. Тому розповів про цей комплекс татові. Може, чимось зарадить?
І таки зарадив. Євген Миколайович порадив сину щодня їсти “бджолиний хліб” (квітковий пилок). І що ви думаєте? Так, це допомогло.
Та все ж усерйоз займатися фітотерапією Ігор не планував. Подався у педагогіку. Теж, до речі, за прикладом батька. Тільки Євген Миколайович був учителем історії, а син – біологом та географом. А що ж далі?
А далі смерть тата і прохання тисячі людей продовжити його справу. Одним із тієї тисячі був чоловік із Львівщини, який хворів на рак. Четверта стадія. Лікарі не бачили сенсу боротися. Були переконані: залишився місяць, не більше.
Але смертельно хворий, який наслухався історій про знахарів Валецьких, не планував здаватися. Саме за пана Ігоря вхопився так, як за останній шанс порятунку. І чоловіка не підвели. Пройшовши весь курс лікування, повернувся на обстеження до медиків. Результат втішний – він здоровий.
Ця історія і стала початком для знахаря Ігоря Валецького.
Продовження діяльності знахаря з Рівненщини
Відтак, Ігор Валецький перейняв справу своєї бабусі та батька. Однак не просто взяв і шаблонно перейняв – він значно її вдосконалив.
Народний лікар багато читає, вивчає спеціальну літературу, відкриває для себе достатньо нового. От як, наприклад, те, що корисним для людського організму може бути ніким не примітний бур’ян.
Загалом ж, більшість трав для своїх ліків збирає на Рівненщині. А також часто їздить на Волині. Бо, ділиться секретом, у цій області є напрочуд багатий на рослинний світ район – район Шацьких озер.
За роки практики Ігор Валецький навчився допомагати людям із багатьма хворобами. Але найчастіше звертаються саме ті, на яких традиційна медицина ставить хрест.
Історії людей, яким допоміг Ігор Валецький
Ігор Валецький допомагає як для дітей, так і для дорослих.
Зокрема, декількома роками раніше всі місцеві ЗМІ гуділи історією про те, як знахар з Радивилівщини вилікував 4-річну дівчинку від епілепсії. Це якраз було справою рук пана Ігоря.
Щодо, так би мовити, складніших випадків, то сам чоловік якось пригадував, як до нього звернулася жінка, яку лікували навіть за кордоном. Але все марно. У кінцевому результаті традиційна медицина виявилася безсилою.
Жінку запевняли, що з діагнозом фіброма шийки матки нічого вже не зробиш. Залишається одне – чекати кінця.
Але Ігорю Валецькому вдалося зробити неможливе. Він врятував пацієнтку, яка дійсно перебувала за крок до смерті.
Подібних історій на рахунку знахаря із Рівненщини не одна. Та, попри це, завжди були і будуть і ті, хто у силу нетрадиційної медицини вірить, і ті, хто скептично називає все це шарлатанством.
У будь-якому випадку пам’ятатйте, що для когось краще спробувати, а вже потім про це пошкодувати. А для інших ліпше шкодувати, що не спробували, а не навпаки. Тому право вибору завжди залишається за кожним з нас.