Кислинки, шипучки, хуба буба і сік “Капризон”… Погодьтеся, це дійсно той момент, коли однієї лише назви цілком і повністю достатньо, аби розблокувати спогади родом із дитинства.
Щоправда, у кожного з поколінь подібний список речей, які є своєрідною машиною часу, буде різним. Хтось згадає ситро з автомата за 3 копійки, хтось – легендарну хуба бубу, ще хтось – слайми чи поп-іти.
Але навіть у такому контексті знайдеться місце для вічної класики – класики, яка залишила відбиток у серцях багатьох поколінь. Саме такою річчю, зокрема, є жовті бочки з квасом, які свого часу заполонили вулиці чи не кожного українського міста.
Про легендарний напій, де ним смакували місцеві та куди зрештою з вулиць Рівного зникли ті славнозвісні жовті бочки з квасом – у матеріалі далі на irivnyanyn.com.
Який квас раніше пили рівняни?
Взагалі, квас є далеко не новим напоєм для українців. Аби не бути голослівними, ось вам факт-підтвердження: перша літописна згадка про нього датується кінцем Х століття. Тобто це дійсно традиційний український напій, якому вже років і років.
Зрозуміло, що за стільки віків його смак неодноразово зазнавав змін, адже з часом вдосконалювалася сама рецептура напою. Цього було не уникнути.
Але якщо говорити конкретно про рівненський квас, то ось уже щонайменше як пів століття його смакові властивості залишаються ідентичними.
Як колись розповідали працівники цеху, готують напій за традиційним рецептом. Головний секрет – напрочуд простий: не додавати зайвого. Тож фірмовий рівненський квас – це тільки цукор, концентрат квасного сусла (житнього чи ячмінного), дріжджі та вода.
І гасло “Не додавати зайвого” дійсно спрацювало. Адже напій, виготовлений Рівненським заводом безалкогольних напоїв, вважався одним з найсмачніших у всій Україні. Як доказ цього – факт про кількість реалізованого квасу. За день ця цифра могла сягати до 200 літрів.
Здається, тепер стає цілком зрозуміло, чому рецептура напою протягом стількох років залишається незмінною.
Де раніше пили квас рівняни?
Найпопулярнішими точками, де рівняни смакували квасом, були, безперечно, такі собі бочки на колесах.
Лише пригадайте той вайб: жовта бочка під жовтим напівкулеподібним накриттям, продавчиня в робочому жовтому в чорний горошок халатику, скляна тара та обов’язково черга з декількох покупців.
Не натрапити на таку точку ви просто не могли. Ну ніяк, бо ж у весняно-літній сезон у місті їх було добряче насіяно. Починаючи з квітня, бочки зі смачним квасом спеціальні вантажівки розвозили по всіх куточках Рівного. І встановлювали їх, зрозуміло, у найбільш людних місцях: на перехрестях, поруч з магазинами чи зупинками громадського транспорту, на території базарів тощо, аби покупців підходило якнайбільше.
Але якраз увагою жовті бочки рівняни ніколи не обділяли. Прохолодним напоєм любили посмакувати завжди. Тому й чергу біля цих точок треба було відстояти. Особливо коли не користувалися пластиковими стаканчиками, а наливали квас винятково у скляну тару.
До речі, ця щойно згадана скляна тара і стала однією з причин, чому жовті бочки з квасом відійшли в минуле. Так, у деяких містах від них відмовилися вже давно. А ось у Рівному вони зникли лише в 2023 році. Тож до того жовті бочки на колесах були своєрідною родзинкою нашого міста. Але…
Але ж тепер похвалитися ними не можуть і рівняни. Цікаво, чому так?
Чому з вулиць Рівного зникли жовті бочки з квасом?
По-перше, через уже згадану нами скляну тару.
Ходили ті бокали по губах не однієї тисячі осіб. А промивали їх безпосередньо на місці роботи. Пригадуєте той такий краник збоку від продавчині? Так ось, до звичайного ополіскування водою і зводилося миття стаканів з-під квасу. Антисанітарія трішки.
По-друге, через вік самих бочок. У Рівному їх банально списали, адже вже закінчився термін експлуатації. А це 50 років, на хвилинку.
Тож відтепер славнозвісні жовті бочки на колесах займатимуть місце не на вулицях міста, а хіба що в наших спогадах, просто залишившись ще одним маркером дитинства, юності чи молодості.