Вишивка – своєрідний феномен. Ось такий висновок напрошується після усвідомлення сутності цього явища. Явища, що відрізняє, але й об’єднує водночас. На перший погляд подібне формулювання здається хіба що словесним каламбуром. Та це лише здається.
Адже вишивка – це один із кодів нації. Тобто те, що об’єднує будь-яку країну від заходу та сходу. Але це і чинник ідентифікації. Спробуйте знайти однакові вишивки двох різних країн – не вдасться. Чого ходити далеко – вона слугує маячком оригінальності навіть для регіонів у межах однієї держави, пише irivnyanyn.com. Отже, це й те, що дає змогу країні чи області бути в певному роді унікальними. Погодьтеся – феномен.
Повернімося до регіональних особливостей. В Україні без перебільшень кожна область має свої риси у вишивці, що виділяють її серед інших. І причин такому різноманіттю декілька (до них ми ще повернемося трохи згодом). Що ж унікального у вишивці Рівненської області? І яка вона насправді без нашарувань шароварщини та радянського паплюження?
Як «народилася» вишивка на Рівненщині?
Як би банально не звучало це речення, однак факт: на особливості вишивки Рівненщини, як і будь-якого іншого регіону загалом, впливає низка причин.
На популярних та найбільш притаманних нашій області орнаментах найбільший слід залишив соціально-психологічний чинник. Яким би незрозумілим зараз не здалося це твердження – насправді все банально просто.
За дослідженнями різних народознавців, на теренах Полісся, а отже і на території Рівненської області, проживали люди, які за своїм темпераментом довго не наважувалися запровадити у звичне життя якісь нововведення. Цей факт відбився і на особливостях вишивки регіону. А згодом і взагалі став тим, що робить її унікальною, порівняно з орнаментами та оздобленням в інших областях.
Щоб було зрозуміліше: допоки на Сході, Півдні чи Півночі України вишивальниці пробували експериментувати якщо не з візерунками на сорочках чи рушникам, то принаймні з кольорами, у Рівненській області суворо дотримувалися традицій. Адже вважали, що повинно бути саме так.
Характерні орнаменти вишивки Рівненської області
Геометричний орнамент. Саме такий різновид візерунків є, так би мовити, типово рівненським.
Насправді більшості з нас зараз це буде здаватися дивним, адже на сучасних вишиванках ми швидше стикнемося з рослинними орнаментами, правда? Але, опираючись не на одну ґрунтовну працю народознавців, можемо вас запевнити: наше рідне рівненське оздоблення таки є геометричним.
Найчастіше на вишиванках красувалися різноманітні геометричні фігури – ромби, квадрати чи прямокутники.
Однак це зараз, у 21 столітті, багато хто може вважати подібне оздоблення просто «ромбом» – таким самим, який колись малювали у зошитах з математики. Насправді ж кожна вишита фігура таїла в собі прихований сенс. Здебільшого символізувала якесь звичне, але вагоме для людей в минулому поняття. У Рівненській області найпоширенішими речами, які через фігури зображали на сорочках чи рушниках, були сонце, земля, а також рослини. Про це навіть свідчать назви узорів, зібрані з різних частин Рівненщини: сонце, сонечко, хміль, безконечник, огірочки, звізди, очка, ягідки, цимбали, кучері, роза повна, сокирки, полуниці тощо.
Ще однієї особливістю вишивки нашої області є те, що на одному полотні могли переважати або прості орнаменти, або складні, або ж і ті, і ті водночас.
Простим вважалося оздоблення, яке складалося з різноманітних смужок. Вони могли бути будь-якими: прямими, ламаними чи хвилеподібними. Такий орнамент був найменш поширеним на Рівненщині, але все ж зустрічався на вишитих рушниках чи наволочках.
Складне оздоблення – це вже не раз згадані нами ромби, квадрати тощо. Вони між собою могли переплітатися в настільки різноманітних орнаментах, що подібні зображення на сорочках чи інших вишитих речах віднайти було дійсно складно.
Однак найпоширенішим оздобленням все ж було поєднання і простих орнаментів, і складних. Лише тоді вдавалося передати повністю всю унікальність вишивки.
До речі, про унікальність. Був, тай і є, на Рівненщині мотив архаїчної вишивки, який донині вважається візитівкою Полісся на полотнах. Ідеться про розетку.
Розетка на вишивці – що це?
Розетка – це оригінальна фігура, яка складається з чотирьох, шести чи вісьмох загострених або ж заокруглених пелюсток.
Її не зустрінеш на вишитих речах з інших регіонів, тож такий мотив може називатися родзинкою вишивки Полісся.
Про символізм такого оздоблення відомо мало, однак воно однозначно несе в собі щось хороше, як і вишивка загалом.
Відомо лише те, що ця фігура на полотнах обов’язково чергувалася з іншими – ромбами, квадратами чи хрестами.
Якщо з «ромбами» і «квадратами» ми вже трохи розібралися, то з хрестами ще є питання. Адже асоціація з таким зображенням виникає не у всіх добра. То що хрести символізують на вишивці, характерній для Рівненщини?
Символ хрестів у вишивці Рівненської області
Узагалі, вишивка – це щось добре та світле саме по собі. Відповідно і всі фігури, які зображують на полотнах, мають таку ж саму енергетику.
Попри те, що хрест, як символ, використовують у різних значеннях (як хороших, так і поганих), на вишитих речах він виступав у ролі оберега. Залежно від його вигляду фігура могла символізувати ось що:
- чоловіче начало, сонце, а з прийняттям християнства і самого Творця, якщо це був прямий хрест;
- і жіноче начало чи місяць – якщо косий.
Однак, не вдаючись у подробиці, це в будь-якому випадку залишався оберіг від злих духів. А оскільки в далекому минулому вишитий одяг був і повсякденним, не лише святковим, то, повірте, хрести вишивали дуже часто.
Тільки ж вважайте: він не мав аж надто банальний вигляд. Часто хрест на полотнах був дуже навіть оригінальним: з звичними для Рівненщини ромбами на кінцях, обіграний формами квітів чи інших рослин або навколо прикрашений іншими фігурами. Тобто страхаючого враження викликати він точно не міг.
Гама кольорів вишивки Рівненщини: яка вона?
Ще з давніх-давен характерними кольорами вишивки Рівненської області були червоний і синій.
Так, саме червоний і синій. Їхнє поєднання можна вважати типовим для Рівненщини минулого. Саме минулого, адже згодом орнаменти почали розбавляти чорним кольором, який поступово витіснив синій. Напевно, через це на більшості світлинах, які дійшли до наших днів, червоно-сині вишиванки побачити можна вкрай рідко.
Обирали кольори, звичайно, не навмання. Кожен з них мав своє значення.
Червоний – символ сонця, життя, радості, любові, а в давнину ще й чоловічого начала. До речі, його було на сорочках найбільше. Але чому ж було? Сучасні вишиванки у традиціях минулого використовують його не менш часто.
Синій – символізував силу, воду, позитивну енергії і, що в нашому випадку найцікавіше, жіноче начало. Це і пояснює, чому на Рівненщині, де традиції піддавались дуже повільній зміні, прижилося поєднання червоного з синім: бо чоловіче і жіноче начали мали завжди бути разом. Навіть на полотні.
Згодом, як вже йшлося вище, в орнаменти все частіше почали додавати чорні нитки. Попри подібну неоднозначну асоціацію, як і з хрестом, колір означав лише щось хороше: чорна барва символізувала землю. І жителі Рівненщини, аби, як годиться за традиціями, подякувати ґрунту за зібрані плоди, вирішили додавати відповідний колір до вишивки. Але, напевно, не обійшлося і без естетичної сторони, бо ж чорний з червоним поєднуються неабияк красиво, погодьтеся.
А щодо трішки сучасніших тенденцій, то для вишивки Рівненщини характерна ще й винятково біла кольорова гама. Щоправда, такі сорочки носили лише жінки, і для них мав бути особливий привід. Дуже особливий. Наприклад, весілля.
Можливо, після прочитання матеріалу особливості вишивки Рівненщини не здаються нам дійсно рідними. Але це поки що. Усе через те, що радянська пропаганда впродовж багатьох років змушувала всіх і кожного повірити в те, що насправді вона інакша. Так і з’явилися стереотипи про шароварщину української культури…
Зараз ми повинні відкопувати ту поховану правду про все, що пов’язане з нашою країною, та областю зокрема. Нарешті дізнатися, яке ж воно насправді.
Відтак, один з кроків – зроблений. Тепер знаємо, що вишивка Рівненщини мінімалістична, вишукано проста, з геометричним орнаментом у червоно-чорних кольорах. Ось яка вона без нашарувань шароварщини та радянського паплюження.
Джерело: Захарчук-Чугай Р. В. «Українська народна вишивка».
Фото: Кара-Васильєва Т.В, Заволокіна А.О «Українська народна вишивка».