Вона дворазова переможниця юніорського чемпіонату Європи, рекордсменка України, чемпіонка та призерка багатьох міжнародних змагань, учасниця Олімпійських ігор у Пекіні. А ще володарка таких звань, як «Гордість Рівного» та «Міс спорт» у конкурсі краси «Міс Рівненщина 2011». Все це про спортсменку з Рівного Катерину Дікіджі. За всіма вищезгаданими досягненнями рівнянки стоїть наполеглива праця, багатогодинні тренування та величезна сила волі. Про шлях Катерини у професійному спорті – дізнавайтеся далі на сайті irivnyanyn.com.
Почала плавати з шести років
Майбутня плавчиня, чемпіонка Європи Катерина Дікіджі народилася 11 липня 1991 року у місті Рівне. У дитинстві відвідувала різноманітні гуртки та секції, виступала в школі на концертах. Маленька Катерина хотіла навіть стати співачкою або моделлю, однак пов’язала своє життя зі спортом.
На перше заняття з плавання Катерину Дікіджі привела мама. На той момент дівчинці було шість років. До п’ятого класу рівнянка тренувалася під керівництвом Віталія Волошина, а потім нею почав опікуватися Олег Шеремета.
Пізніше Дікіджі пригадувала, що плавання їй одразу сподобалося, хоч на самому початку, коли лише починала, була думка покинути. Проте з першими перемогами такі думки у Катерини розвіялися. Одна з таких перемог була на змаганнях в Ковелі в 1998 році. Тоді спортсменка взяла першість у плаванні на спині.
Загалом, Катерина навчилася плавати у різних стилях. Рівнянка розповідала, що наставники не дозволяли їй та іншим плавцям тренуватися лише в одному стилі. Тож, у спортсменки чудово виходило плавати і на спині, і брасом, і у вільному стилі.
До речі, про тренування. Вони займали левову частину часу Катерини. Адже участь у змаганнях та турнірах, то лише вершина айсбергу. Як розповідала сама Катерина, 90% її часу на рік були присвячені саме тренуванням. Розпорядок та навантаження були розписані на кожен день. В середньому за одне тренування плавчиня пропливала 8 кілометрів, а бувало, що виходило й 16.
За тренувальними зборами та змаганнями Катерині нечасто доводилося бувати вдома. А коли приїжджала на декілька днів – це ставало справжнім святом для її рідних. Мама готувала для доні всі її улюблені страви – червоний борщ та вареники з картоплею і грибами.
Додамо, що вищу освіту дівчина здобувала у МЕГУ на факультеті «Здоров’я, фізична культура і спорт». У стінах цього навчального закладу вона отримала спеціальність «Фізичне виховання».
Успіхи у спорті
У 2005 році Катерина Дікіджі стала майстром спорту з плавання. У 2007 році 16-річна Катерина здобула дві золоті медалі на юніорському чемпіонаті Європи, який проходив у бельгійському місті Антверпені. Спортсменка виступила на дистанціях 50 та 100 метрів вільним стилем з результатом 25,95 і 56,51 секунди відповідно. Таким чином, рівнянка встановила нові юніорські рекорди України.
У 2008 році Дікіджі у складі збірної України з плавання брала участь в Олімпійських іграх в Пекіні в 2008 році. У жіночій естафеті 4х100 метрів вільним стилем плавчиня з Рівного виступила другою й фінішувала з результатом 55,44 секунди.
Крім цього, спортсменка є чемпіонкою та призеркою багатьох міжнародних змагань. А також лауреатом премії Кабінету міністра України за особливі досягнення в розбудові України.
За плечима у Катерини є й чимало інших неспортивних звань. Зокрема, «Гордість міста Рівне», «Жінка року» у номінації «Жінки-представники галузі фізичної культури та спорту», «Міс спорт» у конкурсі краси «Міс Рівненщина 2011 року».
Відкриття плавального клубу у рідному місті
На жаль, кар’єра плавця не вічна. Тож, ще на піку своїх успіхів та перемог спортсмени задумуються над тим, чим будуть займатися далі. Багато з них не прощаються зі спортом, а, наприклад, починають будувати кар’єру тренера.
Тренерством розпочала займатися і Катерина Дікіджі. А у 2016 році вона відкрила плавальний клуб «RED SHARK» у рідному Рівному.
За словами плавчині, така ідея прийшла до неї, бо вона на власному досвіді знає про перешкоди, які виникають перед тими, хто хоче займатися плаванням професійно чи заради оздоровлення.
На заняття до свого плавального клубу рівнянка запрошувала всіх охочих, незалежно від віку. Адже, як любила повторювати Катерина:
«Вода не знає, скільки тобі років, ти можеш плавати, якщо ти захочеш».