13 Серпня 2022

Не творчістю єдиною: як рівненський етногурт “Дуліби” займається волонтерством

Related

Працювали до 3-ї ночі: якими були ресторани Рівного в XX столітті

Йдуть роки, десятиліття, століття, а ресторани, кав’ярні, паби продовжують...

Курорт “Гута Степанська”: історія відомого санаторію, про який всі забули

На території Рівненської області розташовано декілька санаторіїв, які лікують...

Традиційні страви та кулінарна спадщина Рівненщини

Полюбляєте смачненько поїсти? Подобаються страви різних кухонь світу? Не...

Share

З початком воєнних дій на території України значно активізувалися артисти та приєдналися до волонтерської діяльності. Не винятком стали і рівненські гурти, які своєю творчістю підтримують співвітчизників та допомагають українській армії.

Етногурт “Дуліби” презентував свіжу композицію-молитву про Маріуполь і висловив щирі співчуття місцевим жителям, які втратили домівки та рідних людей. Більше на irivnyanyn.com.

Історія створення пісні про Маріуполь

Продюсер Микола Орешко розповів про написання тексту молитви та реакцію маріупольців на їх творчість. 24 квітня “Дуліби” презентували пісню “Брате Маріуполь”. Дуже зворушливі слова молитви, які пробирають до мурах та потрапляють у саме серце. Без сліз та смутку неможливо переглядати кадри, які супроводжують звучання гурту. Спочатку представлено перспективне і красиве місто, яке за короткий час перетворилося на руїни. Населений пункт фактично стерли з лиця землі. 

Микола Орешко має чимало друзів з Маріуполя, оскільки декілька років працює керівником Рівненської філармонії та неодноразово на сцені міста-героя виступав гурт “Дуліби”. За долю директора Маріупольської філармонії Василя Крячка та керівника міського департаменту культурно-громадського розвитку Діани Трими переймалися всім колективом. Якщо жінці вдалося залишити місто через три тижні після повномасштабного вторгнення ворожих військ, то чоловік відмовився від евакуації. Він вирішив лишитися на рідній землі і протягом двох місяців не виходив на зв’язок. Переживання за друзів не давали спокою Миколі Орешку. У момент найбільшого хвилювання народилася пісня, слова якої виникли за тридцять хвилин.

Свої домівки залишили деякі учасники гурту. Мова йде про вокалісток Іванку Плисюк, Наталію Кузьмич і звукорежисера. Як тільки вони повернулися, то приступили до запису пісні. 

Продюсер гурту каже, що все робили поспіхом та на емоціях. Можливо, робота недосконала, але вона надзвичайно щира та передає ту всю біль, що відчувають її творці. Микола Орешко зізнався, що готується ще декілька подібних пісень.  

Волонтерська діяльність “Дулібів”

У студії звукозапису працює волонтерський штаб, куди надходить гуманітарна допомога з інших країн та відправляється далі тим, хто її потребує. Менеджер гурту Марина Шумарова розповідає, що творчі люди не можуть стояти осторонь і всіма силами намагаються допомагати знедоленим. Зараз таких багато, які потребують не лише предметів першої необхідності, а й психологічної підтримки.

Учасники ентогурту зустрічаються з переселенцями, спілкуються з ними, чують їхні історії та не стримують сліз. Те, що пережили такі сім’ї, не вкладається в голові. Багато українців звертаються до Бога молитвами, в яких просять захистити окуповані міста та людей, які там опинилися без води, їжі, світла, тепла та інших засобів для існування. 

Творчим людям властиво свої думки виливати на папері та супроводжувати музичними інструментами, чим і займається колектив “Дуліби”. У війні існує декілька фронтів і кожен займає ту нішу, де може принести максимальну користь.

.