Голокост – масове знищення єврейського народу німецькими окупантами в роки Другої світової війни. Таке нелюдське відношення до людей лише за їх національну, расову, етнічну приналежність відбувалося на території декількох європейських країн, в тому числі і в Україні. Урочище Сосонки в Рівному – це третя за масовістю акція знищення євреїв в межах нашої держави після Бабиного Яру в Києві і Кам’янця-Подільського, пише irivnyanyn.com.
Що таке Голокост та як жило Рівне на початку Другої світової війни
Важко усвідомити, що в середині ХХ століття відбувалися звірські розстріли на європейському континенті і це жахіття ніхто не міг зупинити. Людей вбивали за те, що їх батьки, бабусі, дідусі чи взагалі далекі родичі належали єврейської общини. Фашисти відчували глибоку ненависть до цієї національності і стирали з лиця землі її представників для того, щоб панувала чиста раса. Всього знищили близько 6 мільйонів євреїв, з них 1,5 мільйона – на території України.
Передумови та механізми Голокосту планували ще в 30-их роках ХХ століття. Нацисти заявили про расову гігієну та оголосили себе вищою расою. Нижчі елементи суспільства підлягали масовому знищенню. З особливою ненавистю німці ставилися до єврейського населення, якого позбавили більшості прав і свобод. Євреї не мали можливості займати державні посади, відвідувати державні навчальні заклади, володіти бізнесом та укладати шлюби з представниками німецької раси. Жидів вважали “паразитами”. Під час Другої світової війни планували очистити Європу від євреїв незалежно від їх здоров’я, віку, статі, фінансового стану чи релігійних переконань.
На території України найбільше знищили євреїв в Бабиному Яру в Києві (більше 100 000 осіб), в Кам’янці-Подільському (23 600 осіб) і в урочищі Сосонки (17 500 осіб).
На Рівненщину ворожі війська ступили в вересні 1939 року. Велика кількість біженців втікали на наші землі від німців, які наступали на Польщу. В основному шукали прихистку євреї. Наше місто з кожним днем приймало нових жителів і не в змозі було забезпечити їх дахом над головою та продуктами харчування в достатній кількості. Головні радіостанції захопили окупанти, тому достовірною інформацією володіли одиниці.
Ситуація ускладнювалася ще більше, коли в червні 1941 року відбулося бомбардування Рівного. У місті з’явилися перші загиблі та поранені, а самі вулиці перетворювалися на руїни.
Наприкінці 30-их років ХХ століття, за різними даними, частина єврейського населення в Рівному становила від 62% до 82% від загальної кількості, тобто більшість, як це було протягом попередніх десятиліть.
Бомбардування міста спричинило масовий потік біженців на східні території. Ті, кому вдалося добратися до Корця, врятували своє життя. Частина євреїв, які ринули в сторону Острога, зазнали нещастя і були знищені німцями. Загалом до приходу нацистів врятувалося близько 3 000 євреїв, що становило 10% від їх загальної кількості на рівненських землях.
Повне захоплення Рівного та подальша доля єврейського народу
28 червня 1941 року німці на мотоциклах в’їхали до Рівного, а в липні заволоділи майже всією територією нашого регіону. У серпні за наказом Адольфа Гітлера відбувся адміністративний поділ захоплених земель. Наше Рівне стало столицею рейхскомісаріату “Україна” на чолі з Еріхом Кохом до 2 лютого 1944 року. Окупаційна влада відразу взялася контролювати чисельність населення і організувала перепис. Найчисельнішою серед усіх спільнот виявилася єврейська община.
В окремому обліку перебували ті євреї, які володіли певними спеціальностями та ремеслами. Організацію перепису, реєстрацію працездатних і забезпечення виконання примусових робіт доручили новоствореному єврейському органу самоврядування під назвою юденрат на чолі з Михайлом Бергманом. Звичайно, його діяльність контролювала німецька влада.
Нацистам підпорядковувалися міські та районні управи, силові органи, місцева поліція. Від представників цих структур вимагали виконувати накази по підготовці до знищення єврейського народу.
З приходом на Рівненщину окупантів майже відразу оголошують антиєврейські закони. Всім євреям віком від 11 років наказують носити на лівій руці білі пов’язки із зіркою Давида жовтого кольору. Через місяць всім євреям від 14 років наказали замінити пов’язки на круглі жовті нашивки діаметром близько 8 сантиметрів. Це зробили для того, щоб євреїв неважко було ідентифікувати серед представників інших національностей.
Євреям не дозволяли залишати місця їх проживання, укладати шлюби з неєвреями, обмежували право отримання продуктів харчування за картками. Їх грабували, залякували, не дозволяли приймати участі в торговельно-купівельних справах, змушували віддавати німецьким військовим коштовні речі, теплий одяг, хутро, гроші. Євреї повинні були сплачувати “жидівський податок” за приналежність до національності.
Їх змушували безкоштовно виконувати важкі будівельні роботи. Євреї займалися розчищенням та відбудовою міста після бомбардувань. У кращому випадку за свої старання отримували продукти харчування. Тяжка робота супроводжувалася моральним приниженням та фізичним насиллям, що призводило до каліцтва та смертельних випадків. Євреїв змушували працювати у святкові для них дні. Релігійні установи (синагоги) слугували місцем збору речей після розстріляних євреїв і об’єктом, де спалювали священні книги для обігріву людей. З 22 існуючих синагог повністю знищили 17, інші установи знаходилися в напівзруйнованому вигляді.
Місцевих жителів цькували за підтримку євреїв і погрожували розстрілами за переховування, допомогу жидам. Натомість пропонували значну винагороду тим жителям, які допомагали знаходити євреїв, які переховувалися.
Три етапи знищення єврейського народу на Рівненщині
Німецька влада знищувала євреїв у декілька етапів, кожен з яких відзначився особливою жорстокістю. З приходом на територію Рівненщини відбулися і перші вбивства євреїв.
8 липня 1941 року заарештували 130 євреїв, а наступного дня всіх розстріляли. Це відбулося у дворі державного банку. Через декілька днів поруч з цегляним заводом знищили ще 100 євреїв. Наступного місяця вбили ще кілька сотень осіб. Загалом влітку 1941 року німці знищили близько півтисячі євреїв, після чого голова юденрата Михайло Бергман разом з іншими представниками місцевого управління покінчили життя самогубством. Вони розуміли, що така ж доля їх чекатиме за невиконання вимог окупаційної влади.
Перший етап характеризувався знищенням тих представників єврейської общини, які могли б чинити опір фашистам. Це в основному молодь та чоловіки середнього віку.
Другий етап найжорстокіший. Протягом 6-7 листопада 1941 року в урочищі Сосонки неподалік Рівного розстріляли, за різними підрахунками, від 17,5 до 21 тисячі євреїв. Спочатку акцію спланували провести 2 листопада, але на той момент не встигли підготувати потрібну кількість ям. Напередодні для проведення цих робіт зібрали близько 50 радянських військовополонених. Їм повідомили, що рови слід копати під склади боєприпасів.
Напередодні розстрілу євреям наказали разом зі своїми родинами з’явитися 6 листопада на Костельний майдан на Грабнику на 6:00 ранку. При собі вони повинні мати особисті документи та цінні речі вагою не більше 8 кілограмів. Євреям повідомили, що їх відправлятимуть в табори. У місті лишилися ті представники єврейської національності, яким вручили зі служб праці спеціальні посвідчення. Їм заборонили виходити з домівок 6 та 7 листопада.
Куди насправді йдуть євреї, вони не знали і не здогадувалися. Декільком особам вдалося напередодні донести правдиву інформацію, проте їхнім словам ніхто не повірив. Прохолодним ранком 6 листопада з кожного куточка Рівного йшли євреї з торбинками, немовлятами, тяжкохворими родичами в невідомість, не підозрюючи, що вони востаннє бачать небо над головою. Близько 10-ої години людей оточили німці з усіх сторін і наказали зложити докупи принесені речі, після чого вишикуватись в колону і направлятися в сторону урочища Сосонок.
Тисячі людей привели до глибоких ям і безжалісно розстрілювали. Вже по обіді в місті почули звуки пострілів, крики жертв і зрозуміли, що насправді відбувається. Знищених євреїв відразу засипали землею. Окупанти прагнули, щоб про їх злочин дізналося якомога менше людей.
Рівненське гетто та остаточне знищення євреїв
Після жорсткої розправи в Сосонках в Рівному проживало близько 5 000 євреїв, які утворили в грудні 1941 року гетто зі своєю міліцією та єврейською управою. Воно проіснувало до 13 липня 1942 року. Саме тоді жителям Рівненського гетто наказали сісти в вагони. Їх вивезли в сторону Костополя та розстріляли.
Подібні акції прокотилися іншими містами нашої області. Всього на Рівненщині в 1941-1942 роках було вбито понад 107 тисяч євреїв. Рейхскомісар Еріх Кох на кінець липня 1942 року проголосив Рівне Judenrein – “очищеним від євреїв”.
