27 Листопада 2022

Призабуті весільні звичаї і традиції на Рівненщині: деякі вас здивують

Related

Вертоліт своїми руками: як рівненський винахідник втілював дитячу мрію

Олександр Войтович все життя цікавився технікою і з дитинства...

Незвичайна ідея: що у Рівному зробили з російським дроном

У жовтні 2022 року у Рівненському обласному центрі національно-патріотичного...

Їх робота потребує точності: топ історій рівненських ювелірів

Справжній ювелір – одночасно і дизайнер, і ремісник. Зазвичай,...

Як рівнянин винайшов спрей, який заміняє каву

Спрей замість кави – саму таку ідею у 2017...

Заряджають майже все: як винахідники з Млинова створили потужний акумулятор для ЗСУ

Винахідники з Млинова придумали та власноруч виготовили потужний акумулятор...

Share

Кожна область нашої прекрасної України славиться власними звичаями та традиціями. Після народження дитини найважливішим дійством було весілля. Кожен регіон має чим здивувати. Наші предки з особливою турботою виконували весільні обряди, бо вірили в те, що таким чином молода пара житиме в любові та злагоді довгі роки. Для багатьох областей спільними були підготовка приданого нареченій, випікання короваю, запрошення музик на весілля, одягання вінка та покриття голови хусткою. Деякі весільні традиції збережено до нашого часу, а багато звичаїв втрачено, призабуто, переведено на сучасний лад, пише irivnyanyn.com.

Про тривалість весілля, запоїни, вінок нареченої, обряд зустрічі, обмін хлібами 

Зазвичай весілля святкували протягом трьох днів, починаючи в суботу та закінчуючи понеділком.

Найцікавіші весільні звичаї Рівненської області притаманні Сарненському району, який відносять до зони Українського Полісся. У кінці XIX – на початку ХХ століття на цій території панували патріархальні відносини, тому дівчина виходила заміж у ранньому віці. Якщо наречену не запросили під вінець до 20 років, це вважалося поганим знаком.

До весілля існував обряд запоїни. Це свого роду весільні переговори. Старости приходили до родини нареченої з горілкою, яку вони випивали в процесі розмови. Якщо перемовини мали позитивний результат, то брат молодої насипав у пусту пляшку зерно, ставив букет та перев’язував його червоною стрічкою. З такою прикрашеною пляшкою ходили селом та показували, що домовилися про весілля.

Особливого значення надавали виготовленню вінка для молодої. Його робили зі стружки різних кольорів у формі квітів, які нагадували кульки. Квітів повинно було бути непарна кількість: 7 або 9 штук синього, зеленого та червоного кольорів. Вони кріпилися до стрічок та одягалися поверх розпущеного волосся. Наречені Сарненського району повинні були мати білі свити, на виготовлення яких використовували сукно із вовни.

Хресну маму молодого називали прівочею. Її зустрічали дружка та мама молодої. Дружка тримала в руках решето з медом та хлібом, а мама цим пригощала гостю.

Звичай обмінюватися хлібами означав обмін дітьми. Батькам молодого та молодої давали по дві хлібини, загорнуті в полотняні рушники. 

Про випікання короваю, злучення свічок, покриття голови хусткою

Звичай випікання короваю збережено до наших днів, проте раніше на Поліссі існували цікаві деталі, які супроводжували дійство. Коровай випікали вдома у родині нареченого. Святковий хліб прикрашали весільним деревцем. Його робили із вишневих гілок, обкручували тістом та запікали. Деревце декорували квітами та невеликими паперовими прикрасами. 

Також існував звичай перекидати миску, у якій пекли коровай, через дах хати для того, щоб дізнатися стать майбутньої дитини. Якщо миска падала дном донизу, то пара чекатиме на дівчинку, якщо ж навпаки  – у молодій сім’ї першим з’явиться хлопчик.

Рівненщині притаманним був обряд злучення свічок. До дійства залучали матерів молодого та молодої. Свахи на порозі схрещували свічки. Цей звичай символізував об’єднання двох родів. Звичайно, кожен учасник намагався свою свічку тримати вище, щоб мати перевагу свого роду у молодій сім’ї. 

Покривали хусткою голову нареченої двічі. Першого разу це робили наприкінці весілля у неї вдома. Для цього використовували, наприклад, палицю, аби не торкатися голови молодої. Коли дівчину везли з її посагом до молодого, то другий раз покривала її голову вже свекруха. Цьому надавали неабиякого значення, бо після виконання обряду нареченій розплітали косу і відтоді вона повинна ходити лише з покритою наміткою головою.

Після покривання голови ділили весільний коровай. Зазвичай це доручали хрещеним батькам.

.,.,.,.