Леонід Молчановський – видатний тренер, талановитий футболіст, якого знають далеко за межами Рівненщини. Він стояв біля початків створення рівненського футболу, пише сайт irivnyanyn.com.
Добре знаючи тактику гри та орієнтуючись у підготовці футболістів, Леонід Серафимович передавав цінний досвід та знання своїм підопічним.
Саме цій людині зобов’язаний своїм становленням рівненський професійний футбол. На честь видатного футболіста та талановитого тренера у квітні 2015 року на стіні стадіону “Авангард”, що у Рівному, було встановлено меморіальну дошку.
М’яч з коров’ячого пухиря
Леонід Молчановський народився у 1913 році у місті Дубно в сім’ї священника Серафима Івановича Молчановського та актриси й співачки родом із Дерманя – Пелагеї Толстої.
Сім’я Молчановських на початку XX століття мешкала у Рівному, де проживав дід Леоніда, який працював вчителем у Рівненському фундушевому приходському двокласному училищі.
Після призначення отця Серафима настоятелем Свято-Іллінського храму у місті Дубно, сім’я Молчановських переїздить у старовинне українське містечко та оселяється в будинку поруч з храмом.
У Молчановських у шлюбі народилося семеро дітей.
Шкільні та юнацькі роки Леоніда Серафимовича минули у Дубні. В місцевій гімназії разом з хлопцем навчалися майбутній травознавець Іван Носаль та вчений-археолог Ігор Свєшніков.
Любов до футболу у хлопця з’явилася ще у шкільні роки. Разом з однодумцями Леоніду Молчановскому вдалося створити футбольну команду “Малятко”. Оскільки коштів на амуніцію не було, все для команди робилося з підручних матеріалів. Леонід для кожного гравця виготовив емблему новоствореної команди, а головний атрибут футболу – футбольний м’яч – хлопець пошив з висушеного коров’ячого пухиря. Була у хлопців і своя спортивна форма.
Молодого перспективного юнака помітили представники дубенського спортивного товариства “Сокіл”, при якому функціонувала секція футболу.
Вперше в основному складі футбольної команди “Сокіл” Леонід Молчановський виступив у шістнадцятирічному віці. Цей дебют приніс юному футболісту великий успіх. У протистоянні з рівненським клубом “Погонь” Леоніду вдалося забити у ворота противнику два голи.
Майже 400 голів
Обдарованого хлопця стали запрошувати до себе сильні футбольні команди Волинського повіту. Так, на початку 30-х років Леонід Молчановський грав у складі луцької команди Поліційного спортивного клубу. У складі цього колективу хлопець виступав у першості Волинського окружного союзу футболу. У 1932 році луцький Поліційний спортивний клуб виборов дві срібні медалі, а у 1934 і 1935 роках – отримав звання чемпіона.
Виступав Леонід Молчановський і за команду “Гасмонея”, у складі якої переважали гравці єврейської національності.
У 1937 році молодого футболіста запросили до польського міста Гдиня, щоб посилити місцеву футбольну команду робітників “Балтик”.
Аби мати кошти на проживання та харчування, хлопець між тренуваннями у клубі працював вантажником у місцевому порту.
Леонід Молчановський був талановитим форвардом, якому вдавалося практично кожному супернику, з яким грав, забивати у ворота голи.
Футболіст фіксував у щоденнику ігри, в яких брав участь. Так, за підрахунками спортсмена, до 1937 року йому вдалося забити у ворота суперників майже 400 голів.
Виступав Леонід Молчановський і за робітничу збірну Польщі. Також молодого футболіста запрошували до варшавського футбольного клубу “Полонія”, а також до львівського спортивного товариства “Україна”.
Проте у 1940 році, коли на Рівненщині вже панувала радянська влада, спортсмен повертається в Дубно, де продовжує виступати за місцевий футбольний клуб “Сокіл”, з якого розпочав свою кар’єру.
Через десять днів – війна
У 1941 році Леоніда Молчановського з дубенського “Сокола” запросили грати за рівненський “Спартак”, який у товариському матчі зустрічався з київським “Динамо”. Футбольний клуб “Динамо” на той час вже був призером чемпіонату СРСР та проводив турне містами західної частини України.
Так, за десять днів до початку війни столичний футбольний клуб “Динамо” зіграв з рівненським “Спартаком”. Гра закінчилася з рахунком 3:3. Леоніду Молчановському вдалося забити один гол та здійснити гольову передачу. А вже 22 червня 1941 року з мирного колись неба на рівнян полетіли німецькі авіабомби. На кінець червня 1941 року німецькі загарбники повністю захопили місто.
Звільнити Рівне радянським військам вдалося 2 лютого 1944 року.
Цього ж 1944 року Леоніда Молчановського було мобілізовано до лав радянської армії. Служив Леонід Серафимович полковим писарем в далекій Башкирії, де тяжко захворів на тиф та мало не помер.
Під час служби футболіст не переставав тренуватися, удосконалюючи свою майстерність.
Тренерська робота
Після демобілізації Леонід Молчановський повернувся у Рівне, де продовжив кар’єру футболіста у рівненському спортивному клубі залізничників “Локомотив”. Завдяки блискучій грі талановитого спортсмена футбольна команда залізничників мала значні успіхи у цьому виді спорту. Зокрема, у 1948 році рівненський “Локомотив” здобув перемогу в дев’ятій зоні чемпіонату України і посів четверте місце в півфінальній групі “А”. Упродовж 1949-1952 років “Локомотив” продовжив виступи в чемпіонаті України посідаючи перші місця в турнірній таблиці.
З 1953 року Леонід Молчановський грає за рівненський футбольний клуб “Динамо”, який замість “Локомотива” продовжив виступи у чемпіонаті України.
У 1955 році на базі “Локомотива” було створено футбольну команду “Колос”, яка через рік отримала назву “Колгоспник”. Саме тоді видатний спортсмен Леонід Молчановський завершив спортивну кар’єру та розпочав тренерську кар’єру у рівненському “Колгоспнику”.
Можна сміливо сказати, що рівненський професійний футбол розпочався з легкої руки Леоніда Серафимовича.
У 1961 році юні вихованці Молчановського отримали призове місце першості України. В середині 60-х років зі спортсменів, які пройшли школу Леоніда Серафимовича, було сформовано основний склад рівненського футбольного клубу “Колгоспник”.
Багато гравців, яких тренував Леонід Молчановський, показали свої високі вміння в інших іменитих клубах. Так, Володимир Дударенко виступав за московський ЦСКА та став чемпіоном СРСР, Віталій Старухін та Олександр Васін були нападниками в донецькому “Шахтарі”, а за київське “Динамо” виступали І. Маркевич та Т. Приймак.
Як батько
Леонід Серафимович був освіченою та інтелігентною людиною. Він знав французьку, польську та німецьку мови. Гарно співав і грав на музичних інструментах, з-поміж яких перевагу віддавав гітарі. Леонід Молчановський завжди вирізнявся охайністю: носив костюм, сорочку та неодмінно краватку.
Видатний спортсмен по селах шукав здібних до гри у футбол хлопців, багато з них були сиротами. Для таких хлопчаків тренер був як батько. Леонід Серафимович дуже любив дітей. Крім футбольної науки, вихованці навчалися ще й гарним манерам.
До останніх років свого життя Леонід Молчановський продовжував займатися фізкультурою і спортом, постійно відвідував футбольні матчі, що відбувалися на місцевому стадіоні “Авангард”, вболіваючи за своїх учнів та радіючи їхнім успіхам.
Помер видатний спортсмен і тренер 19 липня 1995 року, залишивши після себе теплі спогади усіх причетних до рівненського футболу.