Дітей, передусім підлітків, сьогодні важко чимось здивувати чи зацікавити. А якщо й вдається привернути їх увагу, то це ненадовго. Особливо якщо мова йде про шкільні предмети, пише сайт irivnyanyn.com.
Як захопити й зацікавити дітей своїм предметом, ділиться Тарас Пилипчук – вчитель історії та правознавства Рівненського академічного ліцею «Престиж» імені Лілії Котовської Рівненської міської ради.
Любов до історії
Захоплюватися історією Тарас Костянтинович Пилипчук почав ще зі шкільних років. Хлопцю було цікаво вивчати та аналізувати події минулого і знаходити їх вплив на сучасність.
За словами Тараса Костянтиновича, у його родині є багато вчителів, тому він вирішив також здобути педагогічну освіту.
Вибір історичного факультету був очевидним, адже сюди хлопця привела любов до історії.
За час вчителювання, що триває понад п’ятнадцять років, Тарас Костянтинович не припиняє навчатися та постійно бере участь у всеукраїнських семінарах, літніх студіях, міжнародних тренінгах, конкурсах.
За словами вчителя, участь у таких заходах дає можливість не лише поділитись своїми напрацюваннями, але й запозичити щось нове у колег, налагодити партнерські відносини.
“Зокрема мені вдалося взяти участь в конкурсі та побувати на різних Всеукраїнських семінарах для вчителів історії, що проводив Український інститут вивчення Голокосту “Ткума”. Також завдяки цій організації я був учасником міжнародних семінарів для вчителів, які проводились у Вільнюсі, Варшаві, Єрусалимі, Берліні та інших містах”, – зазначає Тарас Пилипчук.
За словами вчителя, такий досвід є неоціненним, адже перебуваючи, наприклад, в Німеччині, вдалося побувати на уроках в середній та старшій школах та познайомитися з методиками викладання німецьких колег.
Доводиться креативити
Інформаційно перенасичений простір сучасного суспільства сприяє розвитку кліпового мислення. Через те, що інформації занадто багато, вона починає сприйматися поверхнево.
Діти звикли до швидкого перегляду ілюстрацій, коротких повідомлень, читання лише заголовків. Стає все менше дітей, які читають книги.
В цілому спостерігається відсутність аналізу отриманої інформації.
Тут вже вчителям доводиться креативити, адже заклики вчитися, оскільки це важливо, на деяких учнів не діють зовсім.
На перший план виходить розвиток критичного мислення та медіаграмотності.
Побутує думка, що вчителі мають бути трішки акторами, щоб уроки для учнів були цікавими.
Як зазначає Тарас Костянтинович, акторської майстерності сьогодні вже недостатньо. За словами педагога, захопити й зацікавити учнів своїм предметом може вчитель, який знає про вподобання та інтереси своїх вихованців.
“Я є активним користувачем соціальних мереж – від Facebook до TikTok. Такі платформи я використовую для опанування матеріалів з предмета “Історія”, – ділиться вчитель.
Так, вивчаючи життєпис історичного діяча, учитель пропонує школярам створити в соціальних мережах сторінку такого діяча, та у міру того, як вивчається матеріал, наповнювати її фактами, що стосуються періоду діяльності, особистого життя, внутрішньополітичного становища, міжнародних подій, досягнень такого діяча тощо.
В одному з месенджерів учитель створив групи, де учні діляться презентаціями, карикатурами, мемами історичних подій, що вивчаються на уроках.
“Таким чином, і дітям цікаво, і предмет “Історія” набуває більшої популярності”, – зазначає педагог.
Нові підходи
Останні роки українська система освіти характеризується пошуком нових підходів до навчання із залученням інновацій.
Використання сучасних інноваційних технологій на уроках історії значно поліпшує процес навчання, робить його цікавим та результативним.
Тарас Пилипчук має певні інструменти, які він використовує під час проведення уроків:
- віртуальні тури – використання VR (віртуальної реальності) або AR (доповненої реальності) дозволяє учням “подорожувати” в історичні епохи, відвідуючи важливі місця та події. Однією з найкращих платформ є Mozaik 3D;
- онлайн-ресурси – платформи, такі як Google Arts & Culture, які надають доступ до віртуальних музеїв, архівів і документів, що дозволяє учням досліджувати історію в зручному форматі;
- інтерактивні презентації – використання таких інструментів як Prezi або Canva, дозволяє створювати динамічні презентації, які зацікавлять учнів та допоможуть краще засвоїти матеріал;
- соціальні мережі та месенджери – створення цікавих блогів або груп у соціальних мережах для обговорення історичних тем сприяє розвитку критичного мислення та комунікаційних навичок;
- гейміфікація – це інтеграція елементів гри в навчальний процес шляхом проведення вікторин, ігрових симуляцій або рольових ігор, що робить навчання більш захопливим та таким, що мотивує;
- цифрові проєкти – учні мають можливість створювати відео, подкасти або мультимедійні презентації на історичні теми, що сприяє глибшому розумінню та креативності.
Загалом, поєднання традиційних методів з інноваційними технологіями значно поліпшує якість навчання та робить його більш адаптивним до сучасних потреб учнів.
За словами Тараса Костянтиновича, важливий також і міжпредметний підхід, який не тільки робить навчання більш комплексним, але й допомагає учням розвивати критичне мислення та здатність аналізувати різні аспекти історії в проєкції на сучасність.
Проблеми
Історія відіграє критично важливу роль у розумінні сучасних подій і розвитку суспільства. Вона не лише допомагає усвідомити коріння нинішніх проблем, але й вказує на те, як суспільства адаптовувалися до викликів у минулому.
За словами Тараса Пилипчука, останніми роками дуже часто вносяться зміни до навчальної програми з метою зменшення історичного матеріалу, щоб полегшити навчання дітей.
На думку педагога, таке зменшення ні до чого доброго не приведе, а створить ще більшу проблему в опануванні знань.
“Просто потрібно більш радикально змінити підхід до підручникотворення, яке дуже актуальне сьогодні в Україні”, – ділиться вчитель.
Як зазначає Тарас Костянтинович, в німецьких шкільних підручниках з історії, математики, фізики та підручниках з інших предметів, відразу розміщені завдання з повсякденного життя. Тобто діти мають розуміння як реалізовувати на практиці знання, здобуті під час вивчення тієї чи іншої теми.
Можливість відкрити нові горизонти
Тарас Костянтинович також є класним керівником.
У своїй виховній роботі педагог використовує різноманітні форми позакласної діяльності – це години спілкування, бесіди, екскурсії, зустрічі з відомими людьми, свята, конкурси, виставки тощо.
За спостереженнями вчителя, найбільше дітям подобаються екскурсії.
Як стверджує Тарас Костянтинович, відвідування історичних місць, музеїв чи природних пам’яток допомагає краще засвоювати матеріал, знайомитися з культурою, традиціями, побутом людей, що жили на відповідній території. Це розширює світогляд учнів і підвищує їхню обізнаність про різноманітність світу.
Крім того, екскурсії сприяють розвитку соціальних зв’язків між учнями. Вони проводять час разом, що допомагає зміцнювати дружні стосунки.
“Відвідування нових місць дає відчуття пригоди та свободи, що є важливим для молоді. Ці фактори разом сприяють тому, що учні з нетерпінням чекають екскурсій, адже це не лише навчання, а й можливість відкрити нові горизонти”, – резюмує педагог.