13 Серпня 2022

Видатні поети і письменники міста Рівне

Related

Працювали до 3-ї ночі: якими були ресторани Рівного в XX столітті

Йдуть роки, десятиліття, століття, а ресторани, кав’ярні, паби продовжують...

Курорт “Гута Степанська”: історія відомого санаторію, про який всі забули

На території Рівненської області розташовано декілька санаторіїв, які лікують...

Традиційні страви та кулінарна спадщина Рівненщини

Полюбляєте смачненько поїсти? Подобаються страви різних кухонь світу? Не...

Share

Їх слово зачаровує, закохує, бентежить та змушує задуматись, помислити над щоденним і вічним. Саме про такі речі й не лише писали поети і письменники Рівного та області. На знак вдячності і пошани їхніми іменами названі вулиці, в честь них зведені пам’ятники, пише irivnyanyn.com.

Валер’ян Поліщук – письменник доби Розстріляного Відродження

Письменник, поет і прозаїк доби Розстріляного Відродження народився в с. Більче Демидівського району Рівненської області 3 листопада 1897 року. Письменник походив з селянської родини. З раннього дитинства Поліщук тягнувся до знань. Спочатку майбутній письменник відвідував заняття в школах навколишніх сіл. Згодом навчався в гімназіях в Луцьку та в Катеринославі. Вищу освіту митець здобував у Петроградському інституті цивільних інженерів та в Кам’янець-Подільському університеті.

Період активної письменницької діяльності Поліщука припадає на 20-ті роки ХХ століття. Життєві стежки приводять письменника до Києва, а згодом до Харкова – тогочасної столиці радянської України.

На початку 20-х років Поліщук товаришував з поетом Павлом Тичиною. Відомий поет справив чималий вплив на творчість вихідця із Рівненщини. Майстри пера навіть планували видати спільну збірку. Також Поліщук товаришував з прозаїком та поетом Миколою Хвильовим. І якщо з Тичиною Поліщуку не судилося видати спільний збірник, то з Хвильовим вони випустили збірку під назвою «2».

Впродовж 15 років письменник видав 40 книг, з них 15 збірок, десятки книг для дітей, також писав для різних журналів.

Життя Валер’яна Поліщука обірвалося трагічно. Злочинна радянська влада спочатку засудила письменника до виправних робіт на Соловках, а згодом винесла вирок – розстріл. Радянська влада звинувачувала митця в «антирадянській діяльності».

Стратили письменника 1937 року. Реабілітований посмертно. Одна з вулиць міста Рівного названа на його честь.

Улас Самчук – літописець українського простору

Ім’я цього письменника та публіциста відоме чи не кожному жителю Рівного. Адже в Рівному діє літературний музей Уласа Самчука, також в місті є пам’ятник видатному письменнику та названа в честь нього вулиця. Уласа Самчука часто називають «літописцем українського простору». Він народився 20 лютого в с. Дермань Здолбунівського району Рівненської області в родині заможних селян. В 1913 році, коли майбутньому письменнику було 8 років його родина переїхала в с. Тилявку Кременецького повіту. У 1917-1920-х роках навчався у чотирикласній вищепочатковій школі, при Дерманській Свято-Федоровській учительській семінарії. Продовжив своє навчання письменник у Крем’янецькій приватній гімназії ім. Івана Стешенка.

Згодом Самчука забирають до польського війська, якраз напередодні завершення навчання в гімназії. У 1927 році дезертирував з війська, після чого потрапив до Веймарської Німеччини. Через два роки переїхав до Чехословаччини. За кордоном Самчук не втрачав можливості вивчати іноземні мови, писати та відвідувати заняття в університетах. В еміграції письменник жив до 1941 року, після чого повернувся до Рівного. В місті разом з іншими діячами культури створюють «Українську раду довір’я на Волині», випускають газету «Волинь». На сторінках газети публікувалися українські поети та прозаїки: Олена Теліга, Євген Маланюк, Тодося Осмачки.

Помер письменник в 1987 році в Канаді, куди переїхав в 1948 році.

Твори Уласа Самчука розповідають про його рідну Волинь, про Карпатську Україну, про українців в еміграції. В його творчий доробок входять романи, оповідання, публіцистичні статті, репортажі. Його найвідоміші твори: «Марія», «Волинь», «Гори говорять», «Ост».

Борис Тен – поет, який перекладав Шекспіра, Гете та Гомера

Поет та перекладач народився в с. Дермань Здолбунівського району Рівненської області в родині священика та вчительки. Спочатку навчався в Дерманській школі. Згодом поет пішов стежками батька – навчався в Клеванському духовному училищі і Волинській духовній семінарії.

До речі, справжнє ім’я поета – Микола Хомичевський. Микола мав чудовий голос та музичні здібності. Мав глибокі теологічні знання та був висвячений в сан священика. Віряни заслуховувалися його проповідями.

Також Борис Тен закінчив Волинський інститут народної освіти. Активно вивчав мови. Знав українську, латинську, грецьку, польську, німецьку, чеську, російську та французьку. У 1923 році почав друкувати свої вірші у журналі «Червоний шлях».

На жаль, не оминули митця сталінські концтабори. У 1929 році його заарештовує НКВД і засуджує до 10 років ізоляції в концентраційних таборах. У 1936 році був достроково звільнений, однак потрапити на Батьківщину не міг – радянська влада називала його «небажаним» в Україні.

Хомичевський був учасником Другої світової війни. Поета у 1941 році мобілізували до лав Червоної армії. На фронті потрапив в полон нацистів, після чого був перевезений в табір в Німеччині. Був звільнений з нацистських таборів у 1945 році. В цьому ж році повернувся в Україну. До кінця свого життя Борис Тен жив і працював в Житомирі.

В його літературний доробок входять книги віршів «Зоряні сади», «Жадань і задумів неспокій», «Скороминущих років буревій», наукові праці, а також праці з перекладу. Поет перекладав твори Гомера, Гете, Шекспіра, Пушкіна та інших.

З 1987 року у Рівному присуджують літературно-мистецьку премію ім. Бориса Тена.

Олекса Стефанович – митець з індивідуальною поетичною мовою

Поет і літературний критик Олекса Стефанович народився в 1899 році в с. Милятин Рівненської області. Більшу частину свого життя поет прожив в еміграції, рятуючись від радянської влади, яка згубила немало цвіту української нації.

Навчався Стефанович спочатку в духовній школі в Клевані, згодом в духовній семінарії в Житомирі. У 1922 році переїжджає до Праги. З цього моменту починається життя Стефановича в еміграції, більше повернутись на Батьківщину йому не судилось.

Навчався в Карловому університеті, що в Празі, займався викладацькою діяльністю та вчителюванням. У 1944 році емігрує до Німеччини, а в 1949 переїздить до США.

Поет жив дуже самотньо, його життя було сповнене роздумів та духовних пошуків. Після себе залишив збірки поезій: «Поезії» та «Зібрані твори». Дослідники творчості Стефановича підкреслюють, що характерною рисою стилю митця є його індивідуальна поетична мова, базована на вживанні архаїзмів і неологізмів.

Помер поет в 1970 році в США.

Звичайно, це далеко не всі письменники та поети, чиї життєві дороги так чи інакше перетинались з містом Рівне та Рівненщиною. Можна ще назвати чимало талановитих діячів різних епох: Микола Теодорович, Олександр Купрін, Лаврентій Кравцов, Олена Теліга, Володимир Грабоус та інші.

.