Їх слово зачаровує, закохує, бентежить та змушує задуматись, помислити над щоденним і вічним. Саме про такі речі й не лише писали поети і письменники Рівного та області. На знак вдячності і пошани їхніми іменами названі вулиці, в честь них зведені пам’ятники, пише irivnyanyn.com.
Валер’ян Поліщук – письменник доби Розстріляного Відродження
Письменник, поет і прозаїк доби Розстріляного Відродження народився в с. Більче Демидівського району Рівненської області 3 листопада 1897 року. Письменник походив з селянської родини. З раннього дитинства Поліщук тягнувся до знань. Спочатку майбутній письменник відвідував заняття в школах навколишніх сіл. Згодом навчався в гімназіях в Луцьку та в Катеринославі. Вищу освіту митець здобував у Петроградському інституті цивільних інженерів та в Кам’янець-Подільському університеті.
Період активної письменницької діяльності Поліщука припадає на 20-ті роки ХХ століття. Життєві стежки приводять письменника до Києва, а згодом до Харкова – тогочасної столиці радянської України.
На початку 20-х років Поліщук товаришував з поетом Павлом Тичиною. Відомий поет справив чималий вплив на творчість вихідця із Рівненщини. Майстри пера навіть планували видати спільну збірку. Також Поліщук товаришував з прозаїком та поетом Миколою Хвильовим. І якщо з Тичиною Поліщуку не судилося видати спільний збірник, то з Хвильовим вони випустили збірку під назвою «2».
Впродовж 15 років письменник видав 40 книг, з них 15 збірок, десятки книг для дітей, також писав для різних журналів.
Життя Валер’яна Поліщука обірвалося трагічно. Злочинна радянська влада спочатку засудила письменника до виправних робіт на Соловках, а згодом винесла вирок – розстріл. Радянська влада звинувачувала митця в «антирадянській діяльності».
Стратили письменника 1937 року. Реабілітований посмертно. Одна з вулиць міста Рівного названа на його честь.
Улас Самчук – літописець українського простору
Ім’я цього письменника та публіциста відоме чи не кожному жителю Рівного. Адже в Рівному діє літературний музей Уласа Самчука, також в місті є пам’ятник видатному письменнику та названа в честь нього вулиця. Уласа Самчука часто називають «літописцем українського простору». Він народився 20 лютого в с. Дермань Здолбунівського району Рівненської області в родині заможних селян. В 1913 році, коли майбутньому письменнику було 8 років його родина переїхала в с. Тилявку Кременецького повіту. У 1917-1920-х роках навчався у чотирикласній вищепочатковій школі, при Дерманській Свято-Федоровській учительській семінарії. Продовжив своє навчання письменник у Крем’янецькій приватній гімназії ім. Івана Стешенка.
Згодом Самчука забирають до польського війська, якраз напередодні завершення навчання в гімназії. У 1927 році дезертирував з війська, після чого потрапив до Веймарської Німеччини. Через два роки переїхав до Чехословаччини. За кордоном Самчук не втрачав можливості вивчати іноземні мови, писати та відвідувати заняття в університетах. В еміграції письменник жив до 1941 року, після чого повернувся до Рівного. В місті разом з іншими діячами культури створюють «Українську раду довір’я на Волині», випускають газету «Волинь». На сторінках газети публікувалися українські поети та прозаїки: Олена Теліга, Євген Маланюк, Тодося Осмачки.
Помер письменник в 1987 році в Канаді, куди переїхав в 1948 році.
Твори Уласа Самчука розповідають про його рідну Волинь, про Карпатську Україну, про українців в еміграції. В його творчий доробок входять романи, оповідання, публіцистичні статті, репортажі. Його найвідоміші твори: «Марія», «Волинь», «Гори говорять», «Ост».
Борис Тен – поет, який перекладав Шекспіра, Гете та Гомера
Поет та перекладач народився в с. Дермань Здолбунівського району Рівненської області в родині священика та вчительки. Спочатку навчався в Дерманській школі. Згодом поет пішов стежками батька – навчався в Клеванському духовному училищі і Волинській духовній семінарії.
До речі, справжнє ім’я поета – Микола Хомичевський. Микола мав чудовий голос та музичні здібності. Мав глибокі теологічні знання та був висвячений в сан священика. Віряни заслуховувалися його проповідями.
Також Борис Тен закінчив Волинський інститут народної освіти. Активно вивчав мови. Знав українську, латинську, грецьку, польську, німецьку, чеську, російську та французьку. У 1923 році почав друкувати свої вірші у журналі «Червоний шлях».
На жаль, не оминули митця сталінські концтабори. У 1929 році його заарештовує НКВД і засуджує до 10 років ізоляції в концентраційних таборах. У 1936 році був достроково звільнений, однак потрапити на Батьківщину не міг – радянська влада називала його «небажаним» в Україні.
Хомичевський був учасником Другої світової війни. Поета у 1941 році мобілізували до лав Червоної армії. На фронті потрапив в полон нацистів, після чого був перевезений в табір в Німеччині. Був звільнений з нацистських таборів у 1945 році. В цьому ж році повернувся в Україну. До кінця свого життя Борис Тен жив і працював в Житомирі.
В його літературний доробок входять книги віршів «Зоряні сади», «Жадань і задумів неспокій», «Скороминущих років буревій», наукові праці, а також праці з перекладу. Поет перекладав твори Гомера, Гете, Шекспіра, Пушкіна та інших.
З 1987 року у Рівному присуджують літературно-мистецьку премію ім. Бориса Тена.
Олекса Стефанович – митець з індивідуальною поетичною мовою
Поет і літературний критик Олекса Стефанович народився в 1899 році в с. Милятин Рівненської області. Більшу частину свого життя поет прожив в еміграції, рятуючись від радянської влади, яка згубила немало цвіту української нації.
Навчався Стефанович спочатку в духовній школі в Клевані, згодом в духовній семінарії в Житомирі. У 1922 році переїжджає до Праги. З цього моменту починається життя Стефановича в еміграції, більше повернутись на Батьківщину йому не судилось.
Навчався в Карловому університеті, що в Празі, займався викладацькою діяльністю та вчителюванням. У 1944 році емігрує до Німеччини, а в 1949 переїздить до США.
Поет жив дуже самотньо, його життя було сповнене роздумів та духовних пошуків. Після себе залишив збірки поезій: «Поезії» та «Зібрані твори». Дослідники творчості Стефановича підкреслюють, що характерною рисою стилю митця є його індивідуальна поетична мова, базована на вживанні архаїзмів і неологізмів.
Помер поет в 1970 році в США.
Звичайно, це далеко не всі письменники та поети, чиї життєві дороги так чи інакше перетинались з містом Рівне та Рівненщиною. Можна ще назвати чимало талановитих діячів різних епох: Микола Теодорович, Олександр Купрін, Лаврентій Кравцов, Олена Теліга, Володимир Грабоус та інші.
