Мандрівник, який вперше потрапить до стародавнього міста Острог, вже від однієї назви якого віє старовиною, не буде розчарований у своїх сподіваннях. Адже на території Острога та довкола його найближчих околиць розташовано багато яскравих пам’яток національної історії та культури, пише сайт irivnyanyn.com.
Першу згадку про Острог віднайшли в Іпатіївському літописі 1100 року, в якому згадувалося, що це містечко разом з городищем Більмаж за рішенням Ветичівського з’їзду передавалися Давиду Ігоровичу, онуку Ярослава Мудрого. Та постійним поселенням Острог, безперечно, став набагато раніше.
Завдяки вигідному фізико-географічному положенню і зручному для оборони місцю розташування Острог стрімко розвивається та стає адміністративно-політичним осередком, ремісничо-торговельним центром. Жителі міста були ковалями, гончарами, будівельниками, були і ті, хто знав ливарну справу.
В ХІІ ст. Острог належав до Погоринського (Дорогобузько-Пересопницького уділу, за володіння яким йшла довголітня боротьба між волинськими та київськими князями). Пізніше він увійшов до Волинського, а з 1199 року – до Галицько-Волинського князівства.
Династія Острозьких – спадкові володільці міста
З середини ХІV ст. Острог стає резиденцією князів Острозьких, роду, що дав Україні знаменитих воїнів і полководців, меценатів і просвітителів, будівничих, покровителів православної церкви.
Згадка про першого з відомих князів Острозьких – Данила – трапляється в літописах 1340 р. З його ім’ям пов’язують будівництво найдавнішої кам’яної споруди міста – Вежі Мурованої.
Про Федора Даниловича Острозького вперше згадується у літописі 1385 року.
Право князя на місто Острог підтверджувалось грамотою польського короля Ягайла (1386 р.), в якій місто визнавалося спадковим володінням княжого роду Острозьких.
Подібний зміст мала грамота Великого князя Литовського Вітовта 1396 року, в якій зазначалося, що серед інших володінь Федора Острозького було ще й село Межиріч Острозького району.
Та найвідомішим представником волинського княжого роду був Василь-Костянтин Костянтинович Острозький (1526–1608) – військовий, політичний, культурний і релігійний діяч, магнат, меценат. Князь був одним з найзаможніших і найвпливовіших магнатів, сенатором Речі Посполитої, засновником Острозької академії. Упродовж 49 років він був головою Київського воєводства. Василь-Костянтин Острозький був власником сотні міст і містечок, 40 замків та 1300 сіл.
Острозька академія – найстарша українська науково-освітня установа
Острозька академія – третій вищий навчальний заклад у Східній Європі, найстарша українська науково-освітня установа, що була заснована у 1576 році князем Василем-Костянтином Острозьким. Значну суму коштів на розбудову академії надала племінниця князя – княжна Гальшка Острозька.
Князь у стінах академії зібрав знаменитих науковців та педагогів того часу – Герасима Смотрицького, Йова Борецького, Дем’яна Наливайка та низки інших відомих постатей тогочасності.
Славилася академія своїми видатними спудеями. Тут студіювали гетьман Петро Сагайдачний, науковець і письменник Мелетій Смотрицький, перший ректор київської братської школи Іов Борецький, лаврський архімандрит Єлисей Плетенецький та багато інших.
В основу діяльності Острозької академії було покладено традиційне для середньовічної Європи, але цілком незвичне для українського шкільництва вивчення семи вільних наук – граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, музики, астрономії, а також вищих наук – філософії, богослів’я, медицини. Спудеї Острозької академії опановували п’ять мов: слов’янську, польську, давньоєврейську, грецьку, латинську. Унікальність та оригінальність освітнього закладу було те, що тут вперше поєдналися два типи культур – візантійська і західноєвропейська.
Острозька друкарня
Особлива сторінка історії давнього Острога – діяльність Острозької друкарні, першим друкарем якої був знаменитий Іван Федоров (Федорович), який приїхав до Острога на запрошення Князя Острозько. Князь, в свою чергу, мав задум видати слов’янську Біблію.
В 1581 році Іван Федоров надрукував давньою українською мовою широко відому «Острозьку біблію».
В той час це було перше в світі повне видання книг Старого і Нового Заповіту церковнослов‘янською мовою. Передмова до “Острозької Біблії” була написана самим князем Костянтином.
Це видання було відоме далеко за межами Речі Посполитої.
Подальша доля міста
До складу Речі Посполитої Острог увійшов після укладення 1569 року Люблінської унії.
У 1793 року після захоплення території Волині Російською імперією Острог стає повітовим містом Волинської губернії, і водночас (1795–1825) адміністративним центром Волинської православної єпархії.
У жовтні 1846 року під час своєї подорожі по Волині за завданням Київської археографічної комісії Острог відвідав великий геній України Тарас Григорович Шевченко.
Побували в Острозі й інші діячі українського відродження – Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Іван Нечуй-Левицький, Михайло Коцюбинський.
Цікавилися історією Острога Михайло Максимов, Іван Франко, Орест Левицький, Михайло Грушевський.
Упродовж 1918-1920 рр. в Острозі неодноразово відбувалась зміна державної влади Так, лише радянська влада встановлювалася в місті тричі – в січні 1918 р., 1 травня 1919 р., 3 липня 1920 р. Польські війська займали місто двічі (14 серпня 1919 р. і в другій половині вересня 1920 р.).
З кінця 1917 р. по квітень 1919 р. (з невеликою перервою) влада в Острозі належала представникам Української Народної Республіки (Центральної Ради та Директорії) та Української держави (гетьманату).
А вже 17 вересня 1939 р. польсько-радянський кордон в районі Острога перейшли частини Червоної Армії та Острог увійшов до складу Радянського Союзу.
Час був невблаганним до деяких пам’яток архітектури Острога та, разом з тим, його багата культурна спадщина не залишить байдужим нікого.