27 Листопада 2022

Курорт “Гута Степанська”: історія відомого санаторію, про який всі забули

Related

Вертоліт своїми руками: як рівненський винахідник втілював дитячу мрію

Олександр Войтович все життя цікавився технікою і з дитинства...

Незвичайна ідея: що у Рівному зробили з російським дроном

У жовтні 2022 року у Рівненському обласному центрі національно-патріотичного...

Їх робота потребує точності: топ історій рівненських ювелірів

Справжній ювелір – одночасно і дизайнер, і ремісник. Зазвичай,...

Як рівнянин винайшов спрей, який заміняє каву

Спрей замість кави – саму таку ідею у 2017...

Заряджають майже все: як винахідники з Млинова створили потужний акумулятор для ЗСУ

Винахідники з Млинова придумали та власноруч виготовили потужний акумулятор...

Share

На території Рівненської області розташовано декілька санаторіїв, які лікують серцево-судинні захворювання, проблеми з опорно-руховим апаратом, хвороби шлунково-кишкового тракту та інші недуги, пише irivnyanyn.com.

Медицина постійно розвивається і впроваджуються новітні методи лікування. Вчені проводять дослідження, експерименти, вдосконалюють існуючі препарати або створюють нові. Як би не намагалися спеціалісти використовувати свій потенціал, не існує чудодійної таблетки від усіх хвороб. 

Декілька десятиліть тому на Костопільщині Рівненської області в селі Гута діяв відомий за межами України курорт, де людей оздоровлювали лікувальними грязями. Санаторій припинив своє існування в 1943 році.

Історія створення курорту “Гута Степанська”

Ідея створення грязелікувального санаторію належить ксьондзу Теодору Чабану. Він не просто виконував свій прямий обов’язок, а й керував роботами з будівництва костелу. Як людина енергій та активна, чоловік не міг всидіти на місці і постійно займався пошуками корисних копалин на території регіону. 

Ксьондз найняв людей, які займалися пошуками залізної руди поблизу села Рудня та міді поблизу села Мидськ. Результатів такої роботи не було, але Теодор Чабан не втрачав надії та вірив, що йому все-таки пощастить.

Одного разу під час полювання на голубів чоловік спробував воду з джерела, яке знаходилося поруч з болотом, де проходило полювання. Солонуватий смак води та її специфічний запах натякнули Теодору, що грязі болота можуть володіти цілющими властивостями.

Ксьондз відправив до Варшави зразки грязі та води з того болота, де полював. Від отриманої відповіді був приємно вражений, адже результати експертизи показали, що відібрані зразки майже відповідають тим, якими наділений найвідоміший і найкращий польський курорт Цехоцинек. Чоловік зрозумів, що не варто зволікати і треба ловити шанс, подарований долею. 

Чабан загорівся ідеєю побудувати санаторій, запрошувати людей на оздоровлення і володіти прибутками за максимально короткий термін. Результати аналізів він не розголошував. Найбільшою проблемою було те, що територія болота була власністю відомого в Гуті Генріха Савицького.

Ксьондз спробував заволодіти землями хитрістю, пояснюючи власнику, що викупити територію бажає з метою розведення тут голубів для полювання. Савицький не прийняв такої пропозиції. Тоді Теодор Чабан зізнався про свій намір і запропонував в майбутньому ділити прибутки навпіл, а на себе взяв всю виробничу справу.

Буріння свердловини у пошуках цілющої води не відразу увінчалися успіхом. Лише на глибині 80 метрів найманим працівникам вдалося дістатися до якісної мінеральної води у великих кількостях.

Від перших років роботи до занепаду

Лише після цього Теодор Чабан отримав дозвіл на будівництво та створення курорту. Для того, щоб оцінити лікувальні властивості води та грязі, запросили велику кількість хворих з усього регіону. Після пройденого лікування частина місцевих жителів одужала, інші відчули помітне покращення стану здоров’я.

З цього часу слава про курорт в Гуті, який лікує від усіх хвороб, розлетілася по всьому округу. Поки будували великий багатоповерховий лікувальний корпус, то поруч нашвидкоруч зводили тимчасові будинки для клієнтів. За короткий термін збудували ванний корпус та адмінбудівлю з вивіскою “Курорт Гута Степанська”. Згодом з’явився новий будинок водолікарні.

До санаторію почали з’їжджатися пани та панянки зі всієї Польщі. Прийом однієї лікувальної ванни коштував майже 3 злотих. Для порівняння, денна заробітна плата кваліфікованого робітника за 12-годинний робочий день становила 2 злотих. Санаторій рекламувала місцева преса. В оголошеннях запрошували пацієнтів на боровинові і солянкові купелі.

У 1939 році курорт став народним. Його могли відвідати місцеві жителі. Після реконструкції вартістю мільйон карбованців сюди почали їхати мешканці Рівного, Костополя, Березного та інших районів. Санаторій функціонував і в період німецької окупації. Припинив свою діяльність у 1943 році, так і не відновивши свою роботу в майбутньому. 

.,.,.,.